Анотація. Збройні конфлікти залишаються одним із найбільших викликів для міжнародної спільноти, ставлячи під загрозу фундаментальні міжнародні цінності та задекларовані гарантії. Стаття присвячена аналізу сучасних викликів та можливостей реалізації норм міжнародного права у сфері захисту прав людини під час збройних конфліктів, зокрема в контексті війни в Україні.
В умовах повномасштабного збройного конфлікту, спричиненого агресією російської федерації проти України, цифрові технології стали невід’ємною частиною як бойових дій, так і повсякденного життя цивільного населення. Це створює безпрецедентні виклики для забезпечення та захисту прав людини. У статті проаналізовано ключові проблеми, що виникають на перетині цифрових технологій, прав людини та збройного конфлікту в українському контексті.
Стаття присвячена комплексному аналізу правової природи права людини на справедливий судовий розгляд, дослідженню механізмів його нормативно-правового забезпечення та ефективності реалізації крізь призму судової практики Європейського суду з прав людини. Особлива увага надається системному тлумаченню зазначеного права в контексті міжнародних стандартів правозахисної діяльності та його кореляції з національними правопорядками держав – учасниць Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У цій статті проаналізовано проблеми обмеження прав людини у сфері громадського здоров’я в контексті правових позицій Верховного Суду.
У сучасному світі, де технології розвиваються з неймовірною швидкістю, автоматизовані системи збору інформації стали невід’ємною частиною нашого життя. Вони впливають на різні аспекти суспільства, з-поміж них і суб’єктивні права людини. Цей вплив можна розглядати з кількох перспектив. Насамперед це вагомі переваги автоматизованих систем. Такі системи збору інформації значно підвищують ефективність і точність у багатьох сферах. Вони дають змогу швидко обробляти великі обсяги даних, що сприяє прийняттю обґрунтованих рішень.
У статті досліджено правовий статус захисника у кримінальному провадженні, зокрема його роль під час обшуків та тимчасового доступу до речей. Обшук і вилучення доказів є одним із найінтенсивніших втручань у права громадян, тому участь захисника сприяє дотриманню законності та запобігає порушенням прав особи. Законодавство України (ст. 236, 163 КПК) встановлює порядок проведення цих процесуальних дій, але не зобов’язує слідчих інформувати захисника заздалегідь, що може порушувати принцип змагальності.
У цій науковій статті розглянуто питання забезпечення репродуктивних прав особистості в європейських державах на основі досліджень актуальності цієї теми в правовому контексті Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Основною метою статті є всебічний аналіз рішень ЄСПЛ з приводу репродуктивних прав і встановлення їхнього статусу та особливостей реалізації в різних країнах Європи. Проблема репродуктивних прав розглядається крізь призму статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що закріплює право на повагу до приватного та сімейного життя.
У статті аналізується вплив війни в Україні, яка триває з 2014 року, на конституційні права громадян та правову систему держави. Збройний конфлікт, особливо після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, призвів до масових порушень прав людини, таких як право на життя, свободу пересування та безпеку.
У сучасному світі участь громадян у діяльності органів публічної влади набуває дедалі важливішого значення. Це зумовлено глобальними соціальними, економічними і політичними змінами, які породжують як нові виклики, так і нові можливості для сучасних демократій.
Стаття відображає вплив штучного інтелекту на реалізацію культурних прав людини в умовах цифрової трансформації. Аналізується, як новітні технології впливають на доступ до культурних ресурсів, участь у культурному житті та збереження культурної спадщини. Особлива увага присвячується теоретико-правовим та етичним аспектам використання ШІ у сфері культури. Наголошено, що розвиток технологій ШІ створює як нові можливості, так і виклики доступу до культурних ресурсів, збереження культурної спадщини, забезпечення культурного розмаїття та фундаментальних прав людини у контексті культури.