покарання

This scientific article is devoted to Juliusz Makarewicz, a distinguished 20th-century scholar and professor at Jan Kazimierz University (today Ivan Franko National University of Lviv). Having been elected vice-chairman by secret ballot at the first meeting of the Section for the Codification of Criminal Law on November 12, 1919, held at the Supreme Court, J.Makarewicz became one of the driving forces behind the entire process of codifying criminal legislation in interwar Poland.

The article states that the criminal-executive system of Ukraine is not only a system for holding convicts and detainees. It is a powerful component of state policy in the field of punishment and probation, involving significant human resources capable of ensuring order and the conditions for execution/serving of sentences and of restoring the legal and social status of convicted persons as full members of society.

Кримінологічний аналіз неповнолітніх, які отримують покарання без ізоляції від суспільства, є важливим аспектом дослідження сучасної кримінальної політики. Такий підхід спрямований на мінімізацію негативного впливу кримінальної відповідальності на неповнолітніх правопорушників і водночас забезпечення їхньої соціальної реабілітації.

У статті розкрито законодавчі новели забезпечення трансформації кримінально-виконавчої системи України у пенітенціарну систему нового типу шляхом вирішення таких питань, як: достовірність потреби у розробці трансформації кримінально-ви­конавчого законодавства України у пенітенціарне законодавство і характеру її на­слідків; оцінка причин недостатньої ефективності правового забезпечення діяльності органів і установ виконання покарань Міністерства юстиції України; постійна модер­нізація кримінально-виконавчої системи України як правовий інструмент транс­фор­мації кримінально-виконавчої системи

У статті досліджуються види покарань, які можуть бути застосовані до непов­но­літніх згідно з Кримінальним кодексом України. Зазначається, що стаття 51 КК України містить загальний перелік покарань, тоді як стаття 98 встановлює спеціальну підси­стему покарань для неповнолітніх, до якої входять: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт та позбавлення волі на певний строк.

У статті розкрито поняття та правова природа інституту звільнення від покарання та його відбування покарання, оскільки цей інститут тісно пов’язаний як з метою покарання, так і з завданнями кримінальної відповідальності загалом.

Вітчизняна кримінально-правова політика орієнтована на створення та забезпечення ефективного функціонування системи заходів правового впливу на протиправну поведінку людини. Основним кримінально-правовим наслідком у цих відносинах постає кримінальна відповідальність, а найпоширенішою формою її втілення залишається покарання.

Системи поводження з дітьми, які мають проблеми із законом, існують вже більше ніж століття, починаючи зі створення окремих установ для неповнолітніх правопоруш ників та дітей “групи ризику”. Незабаром було прийнято низку нормативно-правових актів. Хоча від початку діяли різні моделі, переважав підхід, орієнтований на забезпе чення благополуччя дитини, тобто забезпечення її найвищих інтересів.

Неповнолітні, які вчинили кримінальні правопорушення, є предметом пильного спостереження для кримінологів, правозахисників та суспільства загалом. Одним із конкретних аспектів є судова практика, за допомогою якої неповнолітні можуть бути засуджені до певних видів покарань без ізоляції від суспільства, таких як умовне покарання, штраф, громадські та виправні роботи. Ця практика має переваги і недоліки, які потрібно враховувати із кримінологічного погляду.

Питання про сувору диференціацію відповідальності і покарання в юридичній літературі виникло на рубежі 50–60-х років. Законодавство ж узагалі до 1958 р. не розглядало кримінальну відповідальність окремо від покарання. В Засадах 1958 року і Кримінальному кодексі УРСР 1960 року з'явилася стаття, що передбачає підстави звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання. Це стало підтвердженням того, що законодавець не ототожнює кримінальну відповідальність і покарання, а йде шляхом розмежування зазначених понять.

Принципи призначення покарання є окремою категорією кримінального права. Думки науковців щодо визначення поняття принципів призначення покарання та їх видів розходяться. Конкретний вичерпний перелік видів таких принципів сформулювати неможливо. Їх може бути безліч. Проте, в кримінально-правовій літературі всі дослідники проблеми призначення покарання обов’язково включають до видів принципів призначення покарання принцип справедливості.