просторове планування

У статті досліджується еволюція оборонних укріплень малих міст Волині на прикладі Дубна та Кременця. Аналізується процес переходу від дерев’яних фортифікацій до мурованих бастіонних систем, що відбувався під впливом змін у військовій стратегії, технологіях будівництва та політичній ситуації регіону. Значну увагу приділено особливостям містобудування, ролі фортифікацій у формуванні міських структур, а також їхній адаптації до природного ландшафту.

Традиція Міжнародних Будівельних Виставок (IBA) в Німеччині, та, зокрема, досвід відбудови Берліна після війни є цікавим з точки зору практики залучення громадськості та грамотної побудови масштабних процесів реконструкції міста. Для України цей досвід може бути корисним під час відновлення міст, що постраждали від війни. Як приклад застосування зважених підходів до реконструкції житлових районів описується відбудова району Кройцберг в Західному Берліні в рамках Міжнародної Будівельної Виставки в Берліні 1987 року.

У статті розглядається поняття функціональної щільності як багатовимірного показника просторової організації міського середовища, що поєднує морфологічні, функціональні, соціальні та інфраструктурні характеристики. Актуальність теми зумовлена необхідністю переосмислення принципів планування міст в умовах повномасштабної війни, переміщення населення та зростання навантаження на інфраструктуру, особливо у західному регіоні України. Проблема полягає у відсутності уніфікованого підходу до вимірювання функціональної щільності та її інтеграції в урбаністичну політику.

У статті розглянуто актуальність біофілійного підходу у процесі відбудови міського середовища в Україні після війни. Біофілійний дизайн, який передбачає інтеграцію природних елементів в архітектурні рішення, стає важливим інструментом не тільки для створення сталих і екологічно збалансованих міст, але й для покращення психологічного здоров’я мешканців.

У статті розкриваються досягнення вітчизняних та зарубіжних науковців у сфері досліджень наукових архітектурно-містобудівних  об`єктів культурної спадщини України. Висвітлюються проблеми, викликані значною різницею між набутками теоретичних і реальною практикою збереження і розвитку культурної спадщини у сфері урбаністики і містобудування. Зокрема гальмування процесів реставрації і пристосування до умов сучасного використання. Встановлено, що за ХХ сторіччя істотно розширилася тематична сфера дослідження міста як феномена культури.

Узагальнено теоретичні аспекти публічного управління у сфері просторового планування на місцевому рівні. Проаналізовано вітчизняний та іноземний досвід публічного управління у сфері просторового планування на місцевому рівні. Проаналізовано чинну нормативно-правову базу у сфері просторового планування. Наведено чинну структуру містобудівної документації в Україні. Обґрунтовано доцільність використання індивідуального підходу до формування механізмів публічного управління у сфері просторового планування на місцевому рівні (на рівні територіальної громади і населеного пункту).

У статті робиться спроба окреслити явище просторової сегрегації у Львові, виділити історичні аспекти цього явища та їх вплив на сучасний стан. Наводиться власна класифікація соціальних груп, які склалися на цей момент у місті, а також окреслюється ступінь їх взаємної ізольованості.

Дослідження висотних та щільних житлових комплексів не може відбуватися без врахування особливостей їхньої взаємодії із сформованим міським середовищем. Через різке зростання автомобілізації населення та відхід від індустріального вектору розвитку міст, під який узгоджено систему громадського транспорту, однією з найнагальніших проблем історичних міст постсоціалістичних країн стала проблема мобільності.

Ця стаття написана після першої хвилі пандемії COVID-19, яка потрясла світ та застарілі системи. Після COVID ніщо не було б таким, як було раніше, однак потрібно зрозуміти, що саме потребує змін. У даній статті проаналізовано, що світ змінити сам не зможе, як повинени далі працювати архітектор та дизайнер; визначено основні напрямки розвитку містобудування. 

у статті йдеться про методику інтенсивного проектування під час архітектурних воркшопів, що використовуються у навчанні студентів та як спосіб залучення їх до партисипативного проектування. Як приклад, приведено воркшоп, що відбувався у 2016 році у Відні за участю студентів і викладачів з Технічного університету Відня (TUV), кафедри Містобудування (Stӓdtebau), НУ «Львівська політехніка» (НУЛП), кафедр Містобудування та Архітектурного проектування, Університету Лос Андес у Боготі (Universidad de los Andes, Bogotá).