Львів

Львів є одним з міст в Україні, яке мало дуже розвинуту систему середньовічних укріплень. Ця система укріплень була збудована у XIII-XIV століттях, багато разів модернізувалася і служила до 18 століття. Проте сьогодні у Львові збереглися у формі архітектурних об’єктів лише малі залишки середньовічних укріплень середмістя – кілька фрагментів оборонної стіни та лише одна оборонна вежа, яка у 16 століття була перебудована у башту. Ці збережені об’єкти відносяться до т. зв.

Впродовж 2022-2023 років на площі Міцкевича, 9 у Львові з’явилася нова будівлі готелю. Її збудовано на місці пам’ятки архітектури  з 1839 р. – будинку Гудеца. Автором проекту будинку Гудеца був віденський архітектор Вільгельм Шмідт. Пам’ятку було розібрано не зважаючи на протести громадськості Львова та не зважаючи на рішення науково-методичної ради міністерства будівництва України про необхідність її реставрації. У зв’язку із зведенням готелю з’явилися плани міської влади з будівництва тут підземного паркінгу на 40 автомобілів.

Скульптурний декор ренесансних кам’яниць привертає увагу дослідників не лише з точки зору його естетичних якостей, але і символічного змісту. Кам’яниця Шольц-Вольфовичів, яка знаходиться на пл. Ринок, 23 у Львові, вирізняється серед ренесансної забудови міста специфічним оздобленням. На підставі нових досліджень (іконографічні та іконологічні методи, методи компаративного аналізу) у сформовано цілісну картину етапів формування скульптурного декору кам’яниці, показано, як політичний та культурний контекст епохи впливав на його розвиток.

Проаналізовано творчість двох архітекторів – Юліана Духовича та Зигмунта Маєрського, які розпочали свою творчу та педагогічну діяльність у міжвоєнний період у Львові, проте продовжили її вже після Другої світової війни у Польщі. Представлено їх творчість у міжвоєнний період у Львові, а також педагогічну діяльність у стінах Сілезької політехніки після Другої світової війни та проаналізовано практичні роботи. Показано, як їх довоєнний досвід та принципи модерністичної архітектури, характерні для львівської архітектурної школи, були використані та трансформовані у їхніх повоєнних

У статті робиться спроба окреслити явище просторової сегрегації у Львові, виділити історичні аспекти цього явища та їх вплив на сучасний стан. Наводиться власна класифікація соціальних груп, які склалися на цей момент у місті, а також окреслюється ступінь їх взаємної ізольованості.

Давні міські укріплення є одним із специфічних видів оборонної архітектури. Разом із будівлями замків, кварталів міськоїжитлової забудови, монастирських комплексів та польових оборонних споруд вони формували особливий вид архітектурно-містобудівних об’єктів. Під час їх будівництва часто поєднувалося вміння як архітектора, будівельника, так і військового інженера. Не так багато об’єктів міської оборонної архітектури дійшло до нашого часу.

Інтенсивний будівельний рух Львова межі ХІХ–ХХ століть зумовив виникнення  нових містобудівельних, типологічних та стильових тенденцій у розвитку архітектури міста. Ситезуючим прикладом новаторських вирішень стала забудова дільниці Кастелівка. Тому метою даної статті є узагальнити попередні дослідження та на їх основі створити цілісний образ формування архітектуи Кателівки у містобудівному, типологічному та стильовму аспектах. 

У статті досліджена архітектурна діяльність Сергія Прокоповича Тимошенка у міжвоєнний період. На основі виявлених авторами архівних джерел окреслено типологію об’єктів архітектора в регіоні, встановлено авторство щодо окремих житлових будинків та культових будівель, проаналізовано особливості творчого підходу до їх проектування.

Проведено аналіз реконструкції и перебудови сформованих  у другій половині ХХ ст. зупинок трамвая у  Львові в контексті зміни  планування між магістральних територій на прикладі центральної частини міста. Показані містобудівні підходи до реконструкції між магістральних територій та привокзальної площі перед головним залізничним вокзалом міста.

У статті окреслено феномен пошуків харизматичного образу для сакральних об’єктів у львівській архітектурі межі 1990-х – 2000-х років. Унікальною особливістю об’єктів, що постали в рамках цього феномену стала свобода засобів та індивідуальних інтерпретацій, не скутих рамками канонічних та традиціоналістичних стереотипів, котрі, на цьому, ранньому етапі релігійного відродження були мало відомими та впливовими.