В статті досліджуються сучасні практики музеєфікації історичних
фортифікацій, що перетворюють пам’ятки фортифікаційної архітектури на
виразні, атрактивні об’єкти показу, здатні ставати ресурсом розвитку територій та
локацією для культурно-креативних індустрій.
Для дослідження було обрано Татранський регіон в Словаччині, оскільки зараз
тут відбуваються відповідні процеси управління культурною спадщиною з
перетворення пам’яток з баласту на актив через використання в туризмі, проектній
діяльності, для розвитку культурно-креативних індустрій. Процеси музеєфікації
замків активізувалися за останнє десятиліття, що робить регіон цікавим для
пам’яткознавчих досліджень. Протиставлення радянських підходів до музеєфікації
історичних фортифікацій сучасним концепціям дозволяє говорити про використання
новітніх трендів та підходів, про вкорінення нового для Словаччини досвіду управління
культурної спадщиною.
До досліджених об’єктів включені замки, що демонструють три основні групи
фортифікаційних пам’яток за критерієм технічного стану: від повністю збережених
до руїн, що робить досліджені концепти актуальними для розробки проектів
музеєфікації й в Україні, де значна кількість замків і фортець збереглась частково у
напізруйнованому вигляді чи у вигляді руїн.
В статті проаналізований досвід співіснування різноконцептуальних підходів до
музеєфікації історичних фортифікацій на прикладі Оравському замку. Натурне
дослідження експозиційних засобів, використаних тут при музеєфікації,
продемонструвало чітке протиставлення трьох основних підходів: ансамблевого
методу епохи романтизму ХІХ ст.; радянської моделі, характерної для сер. – 2-ї пол.
ХХ ст., та сучасного ансамблевого методу для висвітлення історико-культурної
цінності пам’яток.
Аналіз процесів музеєфікації напівзруйнованого Ліптовського та зруйнованого
Лікавського замків дозволив виокремити сучасні підходи та експозиційні рішення,
направлені на розкриття потенціалу пам’ятки зі збереженням її історико-культурної
цінності.
Виявлений та проаналізований взаємозв’язок напрямів і методів музеєфікації з
такими показниками пам’яткознавчого аналізу як містобудівне розташування,
розташування на рельєфі, наявність та щільність об’єктів туристичної
інфраструктури, особливості композиції та архітектурно-планувального вирішення
продемонстрував, як від обраних форм і методів музеєфікації залежить
масштабність проекту, його функціонал, здатність музеєфікованої пам’ятки
ставати ресурсом розвитку території.
В статті доведено, що сучасні практики музеєфікації, які базуються на
поєднанні різних напрямків та експозиційних методів у відповідності до показників
пам’яткознавчого аналізу, сприяють інтеграції історичних фортифікацій до
сучасного соціокультурного та економічного життя громади, що ефективно
забезпечує їх збереження.
Досвід, встановлені підходи та використані методи музеєфікації, що
впроваджуються останні роки в замках Татранського регіону Словаччини під впливом
конкретних чинників, мають перш за все практичне значення та можуть бути
використані при розробці відповідних проектів з музеєфікації, в тому числі й
історичних фортифікацій України, більша частина яких знаходиться в занедбаному
стані без будь-якого ефективного сучасного використання.
Ключові слова: історичні фортифікації, Татранський регіон, музеєфікація,
експозиційні засоби, автентичність, об’єкт показу.
Anipko, N.P., 2013. Musefication of medieval castles and fortresses of Ukraine as objects of
excursion activity: current state and prospects.V: Lvivskiy natzionalniy universitet im. I. Franka,
Mizhnarodna naukova konferentziya, prisvyatchina 130-richchu geografiyi u Lvivskiy universiteti
«Geografichna nauka I praktika: vyklyky epohy». Lviv, 16-18 travnya 2013 r. Lviv: Vydavnychyy tzentr
LNU imeni I. Franka/
Anipko, N.P., 2010. Recreational and tourist use of medieval castle complexes in Poland. V:
Chernivetskiy natzionalniy universitet, Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentziya
“Rekreatziyno-turystychne pryrodokorystuvannya v Shidnoevropeyskomu regioni: suchasnuy stan i
perspektyvy”. Chernivtsi, 21-23 zhovthya 2010 r. Chernivtsi: Chernivetskiy natzionalniy universitet.
Bordun, O.U., Bilous, S.V., 2012. Use of foreign experience for the development of castle tourism
in Ukraine. Zamkoviy turyzm Ternopilskoi oblasti: problem ta perspektyvy rozvytku, s. 136–142.
Brych, M.V., 2015. Musefication of architectural and urban monuments as a means of preserving
historical and cultural heritage. Historical and Cultural Studies NU “Lvivska politechnika”, Vol. 2, s.
78-82.
Ganusevych, N.Z., 2014. Problems of preservation, restoration and musefication of Mykulynets
Castle. Archeologiya I fortyfikatsiya Ukrayiny, s. 315-321
Zhukova, O.V., 2015. Creation of ensemble museums on the basis of fortifications in Ukraine as
a method of their musefication. Archeologiya I fortyfikatsiya Ukrayiny, s. 214 – 218.
Kokareva, O. I., 2012. Foreign experience in the use of castles in tourism. Zamkoviy turyzm
Ternopilskoi oblasti: problem ta perspektyvy rozvytku, s. 142–145.
Kilimnik, E. V., 2011. Cultural and historical features of the feudal castles of Central Europe,
Western Ukraine and Belarus XI - XVII centuries. Ekaterinburg: Uralskiy institute sozialnogo
obrazovania.
Lukomska, Z. V., 2016. Ways to preserve the historic fortifications of the XVII-XVIII centuries.
on the territory of Western Ukraine. Suchasni problem architektury ta mistobuduvannya, vyp. 45, s. 75-
Polyvach, K.A., 2012. Cultural heritage and its impact on the development of the regions of
Ukraine. Kyyiv: Instytut geografiyi NAN Ukrayiny/
Rutynskiy, M. Y., 2007. Castle tourism in Ukraine. Geography of monuments of fortification
architecture and prospects of their tourist revival. Kyyiv: Zentr uchbovoyi literatury.
Hrad a kaštieľ Liptovský Hrádok, 2018. História Liptovský Hrádok. (online) (Ostannye
onovlennya 3 chervnya 2020) Dostupno: https://hradliptovskyhradok.sk/ (Data zvernennya 14 chervnya
2020).
OnlySlovakia, 2020. Hrad Likava. (online) (Ostannye onovlennya 1 chervnya 2020) Dostupno:
https://slovakia.transferbooking.org/likavskij-grad/ (Data zvernennya 14 chervnya 2020).