Васючин - сьогодні невелике село з приблизно однією тисячею мешканців. У минулому поселення мало міський статус та було одним з відомих ремісничих осередків. Тут існувала каменоломня, де добували та обробляли натуральний алебастровий камінь високої якості. Васючинський алебастр мав сніжно-білий колір та славився як прекрасний матеріал для оздоблення стін, різьблення скульптур, надгробків та декоративних архітектурних деталей. Власне васючинський алебастр називали у XVII cт. «руським мармуром» і вироби з нього експортували закордон. Невеликий алебастровий промисел діяв тут ще на початку ХХ століття. Давня історія мануфактури невідома для нинішніх мешканців. У зв’язку з цим у публікації ставиться мета розкрити історію поселення та виконати гіпотетичну реконструкцію його архітектурно-розпланувальної структури на час XVII cт. Особливим завданням є визначити місце розміщення колишньої васючинської алебастрової мануфактури, діяльність якої була пов’язана з відомими скульпторами та підприємцями кінця XVI та початку XVII століття – Германом ван Гутте та Генріхом Горстом. Каменоломня та майстерня з виготовлення скульптури з алебастрового каменю ймовірно діяла у Васючині віддавна, але голландським майстрам належить діяльність з піднесення її на новий мистецький рівень. Васючин відноситься до втрачених міст Галичини. У XIV-XVII століттях це було приватне місто з дуже багатою історією. Хоча міська історія Васючина була доволі короткою від 1444 до 1620 року, його містобудівна структура була розвинутою і не відрізнялася від сусідніх поселень на міському праві – Княгинич, Ходорова, Журова та ін. У західній частині поселення розміщувалося середмістя з невеликою квадратною ринковою площею та костелом. Особливістю Васючина було те, що поряд з ринковою площею розміщувався млин.
Середмістя Васючина з усіх сторін було оточене водними перешкодами, що створювалося сприятливі умови для оборони. Система оборонних валів охоплювала середмістя із західної та південної сторони. Оцінюючи залишки валів, які збереглися лише у західній частині поселення, відносимо їх до бастіонної системи укріплень ново-голландської школи. Ймовірно середмістя було укріплене у час перелому XVI-XVII століть, коли тут функціонувала алебастрова мануфактура. Містобудівна структура міста належала до т.зв. міст спряженого типу, коли замок і середмістя творили поєднану оборонну систему. Васючинський замок мав дві фази розвитку. Старіший оборонний двір розміщувався на штучному острові посеред заболоченої долини ріки. Від цього об’єкту збереглися лише залишки земляних валів. Новий замок виникає у південній частині середмістя. На жаль, від нього не збереглося жодної будівлі та укріплень. На місці цього об’єкту у пізніший час розплановано палацовий комплекс з фільварком. Його планувальна структура відображена на брульйон-плані поселення з 1846 р. Для реконструкції архітектурно-прострової структури замку, який напевно мав ренесансний характер, необхідно провести глибші історичні та картографічні студії.
Місто Васючин XVІ-XVII століть слід віднести до умовних мистецьких столиць Ренесансу в Галичині. Продукція алебастрової майстерні експортувалася у багато міст східної та центральної Європи. Мистецькі твори з васючинського алебастру занотовані у Кракові, Варшаві, Познані, Вроцлаві, Чарнкові, Риманові. Багато творів було виконано для місцевих святинь – у містах Львові, Самборі, Фельштині, Уневі та ін. Відродження алебастрового промислу, особливо в напрямку використання алебастрового каменю у мистецькому аспекті, може бути підвалиною нового економічного поступу громади.
Александрович, В., 2001. Образотворче і декоративно-ужиткове мистецтво. Ізборник. Історія української культури. Т. 2. Українська культура XIII — першої половини XVII століть. Київ, Наукова думка.
Васючин, 1974. Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська, область. Київ, УРЕ. с.474.
Гулій, В.М. та ін., 2019. Родовища Алебастру Галичини: Історія, Сучасний Стан, Перспективи. У: Деревська, К.І. та ін., ред., 2019. Здобутки і перспективи розвитку геологічної науки в Україні. Київ, с.43-50.
Капраль, М., 2018. Міста історичної Жидачівщини (до 1600 р.) Жидачівщина, 1. с.48-49.
Капраль, М., Смерека, Б. та Фелонюк, А., 2019. Міста на магдебурзькому праві українських земель у ХІІІ-ХІХ ст. Т.1. Руське та Белзьке воєводства. Львів, Львівське відділення інституту української археографії та джерелознавства ім. М.грушевського НАН України.
Кубійович, В., 1983. Етнічні групи південно-західної України Галичини на 1.01.1939 р. Мюнхен, Вісбаден, Логос.
Купчинський, О., 1997. Забуті та невідомі староукраїнські грамоти ХІV – першої половини ХV ст. Записки наукового товариства ім. Шеченка. Т.223, Праці історико-філософської секції. Львів, с.333-359.
Лабінський, М., 1992. Гутте Герман ван. У: Кудрицький, А., ред., 1992. Митці України: Енциклопедичний довідник. Київ, Українська енциклопедія, с.197.
Лотоцька О., 2021. Технологічні основи реставрації алебастрових виробів в архітектурі та мистецтві. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії. Львів, НУЛП.
Любченко, В., 1981. Львівська скульптура XVI-XVII століть. Київ, Наукова думка.
Рогатинська земля, 1989. Рогатинська земля. Збірник, історично-мемуарних, етнографічних і побутових матеріалів..., Т.1. Нью-Йорк, НТШ.
Розов, В., 1928. Українські грамоти XIV-XV віків. Київ, с. 55.
ЦДІА України в м. Львові. – Фонд 186, оп. 1, од.зб. 115.
ЦДІА України в м. Львові. – Фонд 186, оп. 1, од.зб. 116.
ЦДІА України в м. Львові. – Фонд 181, оп. 2, од.зб. 891.
ЦДІА України в м. Львові. – Фонд 7, оп. 2, од.зб. 26, док. 514.
ЦДІА України в м. Львові. – Фонд 131, оп. 1, од.зб. 130.
ЦДІА України в м. Львові. – Фонд 7, оп. 1, од.зб. 40. С. 302-304.
ЦДІА України в м. Львові. – Фонд 165, оп. 5, од.зб. 1902.
ЦДІА України в м. Львові. – Фонд 146, оп. 1, од.зб. 8367, арк. 46.
Akta, 1875. Akta Grodskie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum t.z. Bernardyńskiego we Lwowie. Lwów. T, IV, s.153-155.
Akta, 1887. Akta Grodskie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum t.z. Bernardyńskiego we Lwowie, T.XII, s.1, 3, 7, etc.
Boniecki, A., 1909. Herbarz Polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Warszawa, Lwów, Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda,. Cz. 1, t. 13, s.336-337.
Boniecki, A., 1902. Herbarz Polski: wiadomosci historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Warszawa, Lwów, Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda, Cz. 1, t. 5. s.317.
Brykowski & Ruszczyk, 1998. Zabytki województwa Stanislawowskiego. Wykaz z lat 1920-1929 (opracowany przez pracowników lwowskiego okregu konserwatorskiego). Warszawa, seria B. Wspólne dziedzictwo.
Galicia, 1864. Galicia and Bucovina [B IX a 387] - Second military survey of the Habsburg Empire (1861–1864). [online] Galicia and Bucovina (1861-1864) Available at: <https://maps.arcanum.com/en/map/secondsurvey-galicia/?layers=11&bbox=2721054.6413701004%2C6334909.434929385%2C2724690.1775279143%2C6336242.305610108> [Accessed 08 April 2024]
Galizien, 1781. First Military Survey maps of the Habsburg Empire (1763-1790) Galizien und Lodomerien (1779–1783) - First Military Survey. Mieg fon F., 1779-1783. [online] Arcanum Maps. Available at: <https://maps.arcanum.com/en/map/firstsurvey-galicia/?layers=144&bbox=2647281.819114666%2C6409797.681117478%2C2705450.397639685%2C6431047.174980757> [Accessed 08 April 2024]
Gębarowicz, M., 1961. Studia nad dziejami kultury artystycznej późnego Renesansu w Polsce. Toruń.
Horn, M., 1974. Miejski ruch osadniczy na Rusi Czerwonej do końca XV wieku. Rocznik dziejów społecznych I gospodarczych. T.35. Warszawa.
Horn, M., 1964. Skutki ekonomiczne najzdów tatarskich z lat 1605-1633 na Ruś Czerwona. Warszawa.
Horn, M., 1972. Walka klasowa i konflikty społeczne w miastach Rusi Cerwonej w latach 1600-1647 na tle stosunków gospodarczych. Warszawa.
Janeczek, A., 2016. Miasta prywatne na Rusi Koronnej do końca XV wieku. Roczniki Dziejów Społecznych i Gospodarczych, T.LXXVII – 2016 (specjalny)
Kaniewska, I., 1996. Sienieński Jan h. Dębno (ok. 1532—1580). Polski słownik biograficzny. T.XXXVII / 2, zesz.153. Warszawa-Kraków, s.188–189.
Łoziński, W., 1901. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku: architektura i rzezba. Lwów, H. Altenberg. s.114-115.
Kummersberg, E.R., 1856. Konigreich Bohmen. Administrative-karte von Konigreich Galizien und Lodomerien. 60 Bl. Wien, Bl. 39.
Raichel, J., Śliwa T. Wardzyński, M., 2014. Alabaster from the Ukrainian Carpathian Foredeep Basin in the architecture and sculpture of Kraków, Poland. Geological Quarterly, 58 (3), s.597-615.
Schneider, A., 1871. Encyklopedia do krajoznawstwa Galicyi, T.1. Lwów.
Słownik..., 1893. Słownik geograficzny krolestwa Polskiego i innych krajów słowianskich, T.XIII. Warszawa.
Wardzyński, M., Kowalski H. i Jamski P., 2013. Lapidarium warszawskie: szlachetne materiały kamieniarskie w XVI i XVII wieku. Warszawa.
Żródła..., 1902. Żródła dziejowe. Polska XVI wieku pod wzgłędem geograficznym I statystycznym. Warszawa, T.18, cz. 1: Ruś Czerwona.