Історичні цвинтарі є невід’ємною складовою частиною культурного пейзажу кожного міста чи містечка, свідченнями ідеології і духовного життя свого часу. У багатьох населених пунктах України збереглися цвинтарі, які ми тепер називаємо історичними, і які вже сьогодні є потенційними пам’ятками та представляють інтерес для дослідників та шанувальників історії, архітектури, мистецтва.
Розглянуто особливості реалізації процесу підготовки фахівців з реставрації об’єктів культурної спадщини. Висвітлюються організаційно-навчальні та інструментальні питання провадження реставраційної освіти та її наукового забезпечення в провідних профільних інституціях Сполучених Штатів Америки (Східного берега), зокрема в навчальних програмах в університетах, реставраційних лабораторіях при музеях та приватних фірмах.
У статті досліджено сакральний простір Підкаменя, сформований Домініканським монастирем та каплицями, розташованими поза межами монастирського комплексу. На основі бібліографічних та іконографічних матеріалів, а також проведених натурних обстежень висвітлено історичні та архітектурні особливості каплиць.
На основі аналізу літератури та залучення широкого пласту архівних джерел простежено впродовж 1912– 1939 років основні етапи розвитку та становлення однієї із найбільших музейних установ Львова та Галичини – Музею Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Особливу увагу звернено на висвітлення одного із визначальних векторів музейної роботи – науково-фондової роботи.
The paper focuses on the ways of memory preservation in the architectural environment of the cities. The peculiarities of memory applications as a source of inspiration for modern Ukrainian architects in the environment of the Ukrainian cities are considered.