court

Uniformity of judicial practice is an important condition for the modern judicial system of our country in the context of globalization and integration into the European legal space. 

It is proved that the unity of judicial practice is not an end in itself; judicial practice should primarily serve to establish justice and protect people and their rights. Courts must make decisions and resolve complex cases; they should not evade decision-making by arguing that there is no regulatory framework, while deviating from previous case law.

The article examines the legal nature, content, and evidentiary value of the institution of factual state recording by a judicial enforcement officer (protokoł stanu faktycznego) under the legislation of the Republic of Poland. This institution, originating from the French constat d’huissier de justice, reflects European trends in expanding the powers of enforcement officers toward evidence preservation and legal certainty in civil proceedings.

У статті з’ясовано те, що гармонізація національного законодавства про медіацію з європейськими нормами сприятиме розвитку цього інституту в правовій державі.

Встановлено, що раціональне застосування охарактеризованих норм, із урахуванням світових тенденцій, угод, укладених за результатами медіації під час виконавчого провадження, буде вдосконалювати роботу виконавцю, який здійснює виконавче провадження.

Актуальність статті полягає в тому, що одним із ключових завдань держави є забезпечення захисту прав та інтересів громадян, які можуть бути порушені внаслідок корупційної діяльності. Протидія корупції є не лише вимогою суспільства, а й важливою передумовою для стабільного функціонування державних інститутів, особливо у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, який впливає на діяльність органів влади, у тому числі їхню спроможність ефективно протидіяти корупційним проявам.

Символізм справедливого правосуддя асоціюється з Фемідою, яка тримає в руках терези і зважує цінності та інтереси, факти і докази, аргументи і позиції. Інтелектуальна позиція адвоката й судді розглядається як шлях до отримання справедливого рішення.

Обґрунтовано зміст принципу взаємної поваги адвоката та судді в судовому процесі. Виокремлено окремі деонтологічні засади взаємної співпраці в процесі здійснення судочинства адвоката та судді.

У статті здійснено спробу дати характеристику принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами та проаналізувати судову практику щодо зло­вживання процесуальними правами. Наголошено, що принцип неприпустимості зло­вживання процесуальними правами конкурує з принципом доступу до правосуддя, по­заяк у разі залишення позову без розгляду фактично обмежується право на доступ до правосуддя. Здійснено трактування категорії “добросовісність” як невід’ємної харак­теристики поведінки учасників адміністративного процесу.

Стаття присвячена аналізу практики розгляду судами справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Зі зміною суспільних умов змінюються і форми насильницьких діянь, і передумови їх здійснення, і практика розгляду судами подібних справ. Домашнє насильство – це поведінка, при якій фізичний і психологічний примус використовується для встановлення та збереження контролю над близькою особою, з якою, здебільшого, кривдник пов’язаний спільним побутом чи родинними зв’язками.

Метою статті є дослідження поняття та соціально-правового значення примирення сторін в адміністративному судочинстві України. На основі правових методів наукового пізнання, таких як діалектичний, логіко-формальний, порівняльно-правовий тощо, розглянуто сучасні підходи до розуміння правової природи та сутності поняття “примирення”.

Прокурори та адвокати, робота яких полягає у гарантуванні застосування закону, водночас повинні сумлінно поважати рішення суду, застосування котрих часто є їхнім обов’язком, охороняти під час їх виконання право на оскарження. Очевидно, що зворотний варіант також є правильним: судді повинні поважати прокурорів як представників зазначених професійних органів і не втручатися у виконання їхніх функцій. Відповідно до ст.