Поняття й соціально-правове значення примирення сторін в адміністративному судочинстві України

Метою статті є дослідження поняття та соціально-правового значення примирення сторін в адміністративному судочинстві України. На основі правових методів наукового пізнання, таких як: діалектичний, логіко-формальний, порівняльно-правовий та ін., розглянуто сучасні підходи до розуміння правової природи та сутності поняття «примирення». Запропоновано розглядати примирення сторін в адміністративному судочинстві як заснований на принципах права та нормах чинного законодавства, добровільний та швидкий спосіб дружнього (мирного) погодження сторонами публічно-правового спору взаємовигідних умов примирення у судовому порядку (без шкоди ідеї людиноцентризму та законності), що затверджуються адміністративним судом. Висвітлено соціально-правове значення примирення, яке виявляється в тому, що: 1) примирення сторін в адміністративному судочинстві дозволяє належним чином використати позитивний потенціал спору та узвичаїти вирішення публічно-правового спору в дружний (мирний) спосіб; 2) примирення сторін в адміністративному судочинстві дозволяє зекономити часовий та грошовий ресурс сторін спору та суду; 3) примирення сторін в адміністративному судочинстві сприяє плюралістичному збільшенню міри демократизації вирішення адміністративно-правового спору та трансформації ролі судді. Зазначено, що чим раніше сторони досягнуть консенсусу, тим менше суд витратить часу на розгляд справи, що сприяє: а) фактичній економії обсягу видатків держави на вирішення справ у суді; б) збільшенню обсягу «вільного» часового ресурсу. Вказано, що вбачається потреба в актуалізації наукової думки стосовно поняття та соціально-правового значення примирення сторін в адміністративному судочинстві в умовах євроінтеграції України. Зроблено висновок про те, що впровадження та поширення примирення сторін в адміністративному судочинстві є певною цивілізаційною трансформацією розуміння правосуддя, а також ролі судді у вирішенні публічно-правових спорів, що є відображенням плюралістичної тенденції розширення способів вирішення публічно-правових спорів, яка сьогодні спостерігаються у державах–членах ЄС.