державне управління

У статті розглянуто удосконалення державного управління в сфері національної безпеки України відповідно до цілей та викликів у період воєнного стану в Україні. Систематично проаналізовано суть поняття “національна безпека”, його складові та впливові фактори, а також поняття “система забезпечення національної безпеки”. Здійснено аналіз такого важливого документа, як Стратегія національної безпеки України, прийнята Рішенням Ради національної безпеки і оборони від 14.09.2020 р. і введена Указом Президента України від 14.09.2020 р., зокрема передбачених цілей забезпечення національної безпеки.

У статті розглянуто сьогоднішній стан молодіжної політики України у часі російської агресії проти України. Проаналізовано важливість залучення молоді до розробки та реалізації молодіжної політики під час воєнного стану. Простежено основні чинники, які впливають на результативність цільових програм у сфері молодіжної політики на локальних рівнях на прикладі Івано- Франківської міської територіальної громади та перспективи відбудови України після завершення війни.

Досліджено основні інструменти інтернет-маркетингу публічного управління при наданні послуг населенню. Визначено сутність та особливості контекстної та таргетованої реклами, наведено основні відмінності та спільні риси, особливості просування та види. Проаналізовано афілійований маркетинг, його актуальність та запропоновано основні компоненти. Розкрито сутність і взаємозв’язок контент-маркетингу та соціального медіамаркетингу, обґрунтовано актуальність і пріоритетність використання. Обґрунтовано використання еmail-маркетингу та ремаркетингу.

Термін публічне є усталеним терміном, який використовують у науковій та політико-адміністративній термінології західних суспільств. Він позначає певний базовий концепт суспільних відносин, на якому ці суспільства будуються. Широкого вжитку набули такі терміни, як публічна сфера, публічна служба, публічні підприємства, публічне управління, публічна політика. Водночас в Україні, попри певні зміни, що відбулися після 2014 року, до цього часу домінуючим концептом політико-управлінської сфери залишається держава.

У сучасному світі стрімко зростає вплив технологій на міжнародні відносини та правову систему, що зумовлено, зокрема, розвитком інформаційних технологій. Глобалізація охопила економічну, політичну, культурну сфери суспільства, що зумовило актуальність цієї роботи.

Анотація. Стаття присвячена дослідженню сучасних тенденцій цифровізації публічного адміністрування. Загалом позитивно оцінюється тенденція переведення сфери публічного адміністрування у цифровий формат, адже громадянам цифровізація спрощує комунікацію з владою та усуває корупційні ризики, а для держави цей процес означає оптимізацію та прозорість у діяльності. Розглянуто досвід Німеччини у сфері цифровізації публічного управління, який може стати орієнтиром та еталоном для подальшого розвитку цифровізації в Україні.

Анотація. У сучасному світі стрімко зростає вплив технологій на міжнародні відносини та правову систему, що зумовлено, зокрема, розвитком інформаційних технологій. Глобалізація охопила економічну, політичну, культурну сфери суспільства, що обумовило актуальність даної роботи.

Зосереджено увагу на питанні актуалізації сучасних підходів щодо розробки науково обґрунтованої стратегії формування та розвитку соціальної концепції публічного управління у контексті реагування на новітні соціальні виклики та загрози. Конкретизовано систему детермінуючих факторів на основі відповідних соціальних показників/індикаторів. Розкрито специфіку та основні виміри стратегічного потенціалу формування соціальної концепції публічного управління із урахуванням специфіки ресурсних можливостей.

Розглянуто напрямки реформування публічного управління під час війни, зокрема роль залучення громадськості та цифровізації послуг. Наведено особливості, обмеження та основні інструменти залучення громадян під час прийняття важливих рішень, досліджено зміни чинного законодавства, зумовлені військовою агресією росії, здійснено аналіз впливу цифровізації послуг у країнах ЄС у динаміці за п’ять років.

У статті розглянуто теоретичні основи публічного управління зайнятості населення України та запропоновано основні заходи удосконалення державного регулювання ринку праці в кризових умовах. Здійснено аналіз кількості вакансій на ринку праці та кількості безробітних (2018–2022 роки) загалом в Україні та по регіонах, досліджено явище вимушеної релокації підприємств, виявлено проблемні сфери економіки з дисбалансом кількості вакансій і безробітних.