Розкрито сутність та види спеціальних економічних зон. Наведено міжнародний та вітчизняний досвід їх функціонування. Узагальнено проблеми державного управління розвитком спеціальних економічних зон в Україні. Доведено, що у вітчизняного уряду є всі важелі, щоб запобігти цим проблемам і відновити функціонування спеціальних економічних зон для покращення інвестиційного клімату в Україні.
Актуалізовано увагу на питанні спільної управлінської діяльності громадських інституцій та органів державної влади. Запропоновано власну модель консенсусного громадсько-державного управління, в якій провідну роль відведено громадським організаціям. Конкретизовано стан розвитку взаємин держави і суспільства, означено перспективи участі громадян у прийнятті суспільно значимих рішень, у еволюції громадянського суспільства.
Проаналізовано основні чинники впливу у системі соціальних детермінант. Доведено, що пріоритетними за силою впливу на розвиток публічного управління є соціокультурні чинники. Розроблено авторську модель соціокультурної матриці відповідно до синергетичної моделі розвитку суспільства як відкритої системи. Обґрунтовано вагомість таких соціокультурних чинників на розвиток публічного управління: історичний чинник, ментальність, колективна пам’ять, національно-культурна ідентичність; світогляд із ціннісною системою координат, громадянська культура, економічна активність, соціальний капітал.
Розкрито сутність маркетингових інструментів залучення інвестицій у територіальні громади. Сформовано рекомендації для територіальних громад щодо використання інструментів маркетингу для покращення інвестиційного клімату на місцевому рівні.
Розглянуто теоретичні підходи до розуміння сутності міжкультурної комунікації в публічному управлінні. Проаналізовано основні підходи науковців щодо розуміння сутності поняття міжкультурної комунікації дослідниками у науковій літературі та зроблено їх узагальнення. Представлено взаємозв’язок міжкультурної комунікації з іншими науками та світоглядними відходами. Здійснено оцінку різних аспектів міжкультурної комунікації.
Акцентовано увагу на особливостях виборчої кампанії до місцевих рад у контексті сучасних викликів (електоральних вподобань, популістських слоганів, політичних інгредієнтів бренду). Звернено увагу на програми політичних партій та ідеологій і їх місце у соціально-політичному житті українського суспільства. Зауважено, що, на відміну від традиційних ідеологічних систем, популізм залежить від особливостей різних національних політичних культур, конкретної сукупності обставин соціально-економічного та політичного життя певної країни.
Розглянуто проблеми стратегічного планування регіонального розвитку. З’ясовано складові системи планування регіонального розвитку. Зроблено акцент на проблемах стратегічного планування регіонального розвитку в Україні. Обґрунтовано чинники, які зумовлюють необхідність покращення стратегічного планування регіонального розвитку в Україні. Представлено перспективи розвитку стратегічного планування регіонального розвитку в Україні.
Анотація. Актуальність зазначеної у заголовку проблеми зумовлюється стрімким поширенням в Україні (і не лише) інформаційних технологій. Вони призводять до віртуалізації багатьох сфер життєдіяльності суспільства, а відтак, - до зростання значимості зберігання, передачі та захисту інформації в електронному вигляді, обробка якої відбувається у глобальних та локальних інформаційних системах з використанням інформаційних технологій.
The purpose of the article is to identify the main problems in the basic and advanced training of civil servants. Using a retrospective review and taking into account the current situation, develop a strategic plan for further action to improve the system of training of civil servants. Outline priority areas and forms of advanced training of existing staff and basic training of new civil servants to meet the needs of highly qualified and competitive staff.
Досліджено проблеми застосування норм адміністративного права та механізм їх
реалізації. Зазначено, що процес реалізації норм адміністративного права неминуче
супроводжується своєрідними елементами, зокрема такими, як діагностика, моніторинг,
експертиза з боку органів виконавчої влади. Метою їхньої діяльності є найповніше
втілення у життя норм адміністративного права. Саме в такій взаємодії держави й особи
у сфері виконавчої влади знаходить вияв ефективне функціонування механізму