державне управління

Анотація. У статті досліджуються організаційно-правові засади функціонування органів публічної адміністрації в умовах антитерористичної операції та воєнного стану. Зазначено, що однією з ключових особливостей управління в надзвичайних умовах є можливість створення тимчасових державних органів, які перебирають на себе частину повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Саме тому аналізується правовий статус військово-цивільних та військових адміністрацій, їхні повноваження, структура та взаємодія з іншими державними органами.

Стаття присвячена аналізу питань протидії корупції під час воєнного стану, акцентуючи на важливості уникнення дискреційних норм у законодавстві. Досліджуються основні ознаки дискреційних повноважень, також аналізуються наслід­ки використання адміністративного розсуду. Здійснюється аналіз положень нормативно-правових актів щодо визначеності поняття дискреційних повноважень. Встановлено, що дискреційні повноваження мають чіткі межі, які вказані у законодавстві.

Актуальність проблематики дослідження наукової статті полягає у тому, що координація діяльності суб’єктів, відповідальних за протидію корупції, є фундаментальним чинником забезпечення ефективності антикорупційної політики. Належна координація дає змогу не просто визначати стратегічні цілі та делегувати функціональні обов’язки між суб’єктами протидії корупції, але й акумулювати їхній потенціал і ресурси для зосередження зусиль на вирішенні ключових завдань у боротьбі з корупцією.

Розглянуто феномен інформаційного суспільства та його вплив на розвиток системи публічного управління. Здійснено аналіз ролі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у трансформації суспільних відносин і правового регулювання, а також визначено ключові виклики, що виникають у зв’язку з цифровізацією. Особливу увагу присвячено питанням інформаційних та цифрових прав людини, які виникають в умовах інтеграції ІКТ у всі сфери суспільного життя.

Серед тенденцій розвитку національного адміністративного права України три­ва­лий час надається увага: загальнотеоретичним питанням реформування адміністра­тивного права, що пов’язано з Європейським вибором розвитку України; розглядам питань, які характеризують види, форми і способи публічного управління та його складові частини; конституційному закріпленню адміністративно-правового статусу людини і громадянина у відносинах з державою (насамперед з публічною адміністрацією); розвитку надання управлінських послуг фізичним і юридичним особам з метою забез­печення їх інформованості про доступ

Корупція, як одна з найбільш стійких соціальних патологій, супроводжує людство з мо­менту зародження перших цивілізацій. Вона виникла одночасно з появою суспільної ієрархії, адміністративного управління та розподілу ресурсів, стаючи невід’ємною частиною взаємовід­носин між владою і суспільством. У стародавніх державах корупційні практики були настільки поширеними, що багато вчених розглядають їх як один із системних чинників, що впливали на розвиток політичних і правових інститутів.

У статті, підготовленій на стику теорії права, адміністративного права і науки дер­жавного управління, запропоновано авторський погляд на розвиток публічного управ­ління у сучасних умовах інформаційного суспільства.

Стаття присвячена визначенню особливостей функціонування валютного ринку у сучас­них умовах, аналізу наявних викликів та загроз, зумовлених військовими діями, еконо­мічним становищем держави, діяльності суб’єктів, що відіграють важливу роль в публічному адміні­струванні банківських та фінансових правовідносин. Представлено ґрунтовний аналіз особ­ливостей реалізації Національним банком України функцій у сфері публічного адміні­стру­вання торгівлі валютними цінностями.

У статті розглядається питання прозорості як інструменту запобігання корупції в дер­жав­ному управлінні. Аналіз проводиться шляхом за допомогою аналізу причин виникнення цього явища та його основних економічних і соціальних наслідків у процесах прийняття рішень в органах державного управління. Крім того, робота зосереджена на аналізі основного міжнародного законодавчого досвіду, зокрема, італійського, який демонструє появу “ "прав на прозорість" ” з метою стримування адміністративних зловживань (а не лише злочинів) та заохочення доброчесної поведінки.