ідентичність

У статті розкрито феномен релігійної ідентичності в межах філософсько-правового дискурсу. Визначено два найпоширеніших підходів до розуміння релігійної ідентичності: Перший підхід, розглядає дефініцію релігійної ідентичності як категорію релігійної свідомості, змістом якої є розуміння співвідношення з ідеями й цінностями, вона актуалізує загальну релігійну самохарактеристику індивідуума, тобто індивідуальне ставлення до священного, що може бути виражене в особистісній установці людини стосовно надприродних особливостей окремих символів.

У статті окреслено змістовні пріоритети, які розкривають сутність ідентичності, зокрема увиразнено індивідуальні та соціальні константи ідентичності шляхом філософсько-правового моделювання їх взаємодії. Доведено, що потенціал одного з найбільш потужних концептів в сучасному глобалізованому суспільстві має поняття ідентичності. Феномен ідентичності є своєрідною призмою, крізь яку осмислюють, аналізують та інтерпретують основні сфери людського буття.

Стаття присвячена проблематиці тлумачення об’єктів архітектурної спадщини, в контексті постійного збільшення їх кількості та розширення їх типологічного спектру, що веде до загрози релятивізації поняття «цінності»; в зв’язку із цим, виникає необхідність розширення формулювання категорії цінності тих чи інших об’єктів спадщини. Одним із досі не задіяних ресурсів, у цьому контексті, може вважатись поняття ідентичності, розуміння якої потребує теоретичної кваліфікації.

У статті розглядається, раніше мало висвітлена тенденція розвитку сакральної архітектури Галичини межі ХХ – ХХІ століть, пов’язана із інтерпретацією образів константинопольської архітектури періоду раннього середньовіччя. Наводяться ідеологічні та ідентифікаційні підстави даної тенденції, наводяться та аналізуються приклади ряду споруд. 

ндивідуальність в творчості є однією з головних засад. Не зважаючи на це  розуміння необхідності дослідження є недостатнім. Дана категорія поєднує в собі, як теорію так і практику. Зважаючи та складність смислової природи індивідуальності її можна окреслити через інші архітектурно-смислові поняття і субстанції – норму, масштаб, стиль тип, ідентичність, межу, метод. 

Стрімкі процеси змін у суспільстві вимагають осмислених оцінок сучасного буття. Наявний у соціумі ситуативний критицизм конституює філософський наратив у площині дискурсивного осмислення багатовекторності методологічного аналізу і синтезу семантики комунікації. Така необхідність продиктована завданнями філософсько-правової науки, потребами стимулювання аналізу базових правових параметрів прогнозування закономірностей майбутнього розвитку суспільства, об’єднаного законами еволюції, які є загальноцивілізаційними для усього світу.

Статтю присвячено проблемі актуалізації потенціалу культурної пам’яті як соціального інструменту в процесі конструювання ідентичності особистості. Виокремлено та узагальнено проблеми, які існують у сфері колективної, суспільної і культурної пам’яті. Розкрито феномен культурної пам’яті як рушія змін та його зв'язок із теорією прав людини як індикатора демократичних змін. З’ясовано потенціал дослідження ролі культурної пам’яті у період демократичної трансформації українського суспільства як посередника нового суспільного наративу минулого, що інтегрує різні перспективи.

У статті викладено результати наукового дослідження щодо особливостей регіональних новин Луганщини та Донеччини, емпіричного аналізу можливостей телевізійних каналів згаданих регіонів та моніторинг очікувань реципієнтів, які живуть на межі окупованих Росією та підконтрольних Україні територій. Запропоновано інструменти та моделі виробництва якісного контенту для регіональних телевізійних новин в умовах війни заради національно-громадянської гідності та української ідентичності.

Розглянуто одну із основних проблем філософії права, а саме феномен девіантної свідомості, зокрема її смислозмістовну сутність. Увагу зосереджено на вирішенні фундаментальної проблеми суспільної науки: дослідженні смислу та змісту чинників, що мотивують людину до девіантної свідомості. Проаналізовано детермінанти, які впливають на формування девіантної свідомості та її проявів.