lawyer

Дослідження природи категорії «правовий статус адвоката» показало те, що вона є однією із найбільш фундаментальних й водночас однією із найбільш складних категорій в правознавчій науці. Це пояснюється тим, що, з одного боку, ця категорія отримала широку сферу використання як в юридичній теорії, так і в практичній площині, а з іншого – у сучасній юридичній науці не існує єдиного (універсального) підходу щодо розуміння її сутності.

У статті сутність адвокатської етики визначується певними складовими, а саме: а) призначенням (місією) адвоката є захист інтересів свого клієнта, надання йому необхідної професійної правничої допомоги, котра повинна здійснюватися безперервно й належному професійному рівні.

Динамічні зміни сьогодення знаходять свій прояв в перерозподілі ролей суб’єкта і об’єкта комунікації в контексті зростання їхніх професійних знань. Тому в умовах сучасної інформаційної культури освітня парадигма трансформації інформації також істотно видозмінюється. Зовнішнє вираження професійної культури юриста проявляється в його риторико-комунікативній культурі. У ній також відображається весь соціокультурний досвід, який поєднує в собі складові спеціалізованого і буденного

Проаналізовано дослідження ґенези юридичної діяльності в англо-американській правовій сім’ї на прикладах “материнських” правових систем Англії та США, а також особливості діяльності юристів у різних сферах суспільного життя, різноманітність юридичних спеціальностей, форм і напрямків участі юристів у правотворчості, правозастосуванні, діяльності правоохоронних органів і правозахисних організацій, наданні юридичних послуг.

У цивілізованих демократичних державах невід’ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура. Так, адвокатура, в повному розумінні слова, визначає собою правозаступництво чи правову допомогу, яка надають правознавці  особам, які  мають  потребу. Адвокатура − надзвичайно важливий інструмент демократії, бо за своєю суттю вона є організацією професійних адвокатів та виконує таку суспільну функцію, як захист основних прав особи.

Статтю присвячено визначенню загальних засад організації та функціонування адвокатури в зарубіжних країнах. Особливу увагу приділено аналізу первинних, вторинних та третинних рівнів, національних та наднаціональних стандартів правового забезпечення функціонування адвокатури в ЄС. З’ясовано загальні засади організації та функціонування адвокатури Великої Британії, Німеччини, Франції, США. Окрему увагу присвячено становленню інституту адвокатури в сучасних розвинутих державах.

Проаналізовано роль інституту української адвокатури у механізмі захисту прав і
свобод людини та громадянина. Зосереджено увагу на тому, що сучасна складова
характеристики вітчизняного інституту адвокатури безпосередньо пов’язана зі зміною
вектора не тільки у сфері вдосконалення судової системи, але і як самостійного
інституту громадянського суспільства, що формується в Україні. Визначено юридичну
природу інституту адвокатури як правозахисної організації та її місце в системі захисту

Належний правовий захист у кримінальному процесі відіграє провідну роль,
оскільки є надзвичайно важливим та обов’язковим елементом державного й суспільного
розвитку, виступає основою для формування демократичної правової держави та
громадянського суспільства. Розбудова правової держави неможлива без дотримання
гарантій захисту прав людини, без забезпечення чіткого механізму функціонування
такого специфічного демократичного інституту, яким є адвокатура.
Значення правових інститутів, котрі покликані захищати права людини, істотно

Стаття присвячена огляду поняття принципу змагальності та доведення як
розумного співвідношення змагального початку, рівності сторін і активності суду з
метою забезпечення рівності доказових можливостей сторін, що має відповідати
тенденціям до соціалізації функцій правосуддя.

Принципи  адвокатури  мають  незаперечне  значення  для  характеристики  фун-кціональних  та  організаційних  основ  адвокатури,  адже  вони  виступають  основопо-ложними  засадами,  що  визначають  сутність  адвокатури  та  адвокатської  діяльності. 
Принципи  адвокатури  дають  змогу  дослідити  функціональні  та  організаційні  основи
адвокатури  через  закріплену  у  законодавстві  систему  ідей,  кожна  з  яких  відображає
якесь  окремо  визначене  начало,  а  у  сукупності  характеризує  увесь інститут  адвокатури.