Розглянуто рідиннофазне окиснення циклогексану у присутності індивідуальних каталізаторів – хелатних олігомерних комплексів кобальту та міді. Наведено методику синтезу металокомплексних каталізаторів. Проаналізовано вплив комплексоутворювача та лігандів олігомерів на показники процесу окиснення циклогексану.
Розглянуто роль внутрішньо- та міжмолекулярних Н-зв‘язків в механізмах каталізу потрійними гетеробіядерними гетеролігандними комплексами NiII(acac)2∙NaSt(LiSt)∙PhOH, які включають нікель і редокс-неактивний метал Na(Li), в реакціях окиснення етилбензолу молекулярним киснем в -фенілетилгідропероксид. З використанням методу атомно-силової мікроскопії досліджено можливість формування стабільних супрамолекулярних наноструктур на основі потрійного комплексу NiII(acac)2∙NaSt∙PhOH, за допомогою міжмолекулярних Н-зв‘язків.
Вивчено вплив іммобілізованих каталітичних композицій, одержаних іммобілізацією ціанідних комплексів перехідних металів: Ni, Pd, Pt, Со, Fe, Ru, та оксосолей ванадію на оксид алюмінію як носій, на реакцію рідиннофазного окиснення октену-1 молекулярним киснем на початкових стадіях процесу.
Розглянуто методи приготування і основні характеристики відомих каталізаторів для окиснення мон оксиду вуглецю. В табличній формі приведено короткий огляд літератури основних металовмісних каталізаторів (головним чином, кобальтових) для реакцій окиснення СО.
Сформульовано вимоги до властивостей захисно-технологічних покриттів для виплавлення олов’яних бронз з вторинної сировини. За значеннями плавкісних показників здійснено вибір складів модельних стекол в вихідній системі Na2O-B2O3-SiO2 та підібрано недефіцитні та невартісні сировинні матеріали для захисних покриттів, а також знайдено кращий за комплексом обраних властивостей склад склокомпозиції. За допомогою ДТА та РДА вивчено механізм формування склорозплаву обраної композиції.
Досліджено два зразки бромвмісних багатошарових вуглецевих нанотрубок [(Br)n-MWCNTs], отриманих плазмохімічним методом, в рідкофазному ініційованому окисненні кумолу. Підтверджено потужний каталітичний ефект [(Br)n-MWCNTs] і рекомендовано використовувати їх як активні додатки при окисненні алкілароматичних вуглеводнів. Показано, що такий ефект викликаний особливостями електронної конфігурації [(Br)n-MWCNTs]. Для з'ясування механізму прискореної дії функціоналізованих трубок проведено модельний експеримент з одношаровою вуглецевою нанотрубкою [(Br)n-SWCNTs] за стандартних умов.
Досліджено вплив кисне- та азотовмісних органічних додатків до каталізатора на склад та співвідношення продуктів окиснення циклогексану. Як додатки використовували широкий спектр азотовмісних та кисневмісних речовин з різною молекулярною масою. Одержані результати проаналізовано з огляду на особливості будови досліджуваних додатків, та імовірності їх взаємодії з каталізатором і проміжними продуктами окиснення з подальшим утворення проміжних комплексів чи асоціатів.
Досліджено швидкість окиснення у воді йонів Феруму(ІІ) до Феруму(ІІІ) киснем повітря у горизонтальному абсорбері з ковшоподібними диспергаторами. На основі встановлених залежностей концентрацій йонів Феруму(ІІ) у досліджуваній воді від часу диспергування за різних їх початковому вмісту та рН визначено порядок реакції за йонами Fe2+ та ОН-. Вперше встановлено, що в об‘ємі води за рН = 5,5–6,2 при окисненні йонів Феруму(ІІ) має місце явище автокаталізу завдяки утвореним йонам Феруму(ІІІ).
Вивчено механізм каталізу подвійними та потрійними каталітичними системами на основі сполук металу постійної валентності, LiSt та додатків монодентатних лігандів-модифікаторів: диметилформаміду, гексаметилфосфоротриаміду, фенолу в селективному окисненні етилбензолу молекулярним киснем. За допомогою атомно-силової мікроскопії досліджено можливість формування стабільних супрамолекулярних структур наноструктур на основі потрійних систем {LiSt+L2+PhOH} за рахунок міжмолекулярних H-зв‘язків.