правова система

За останні десятиліття політичний, економічний, соціальний і культурний ландшафт, на тлі якого розгортаються процеси детермінації злочинності та протидії їм, зазнав істотних змін. Глобалізація, міграція, мінливе співвідношення сил на зовнішньополітичній арені, кризові стани в економіці, політична нестабільність впливали і продовжують істотно впливати на стан злочинності у світі, а також зумовлюють потребу вироблення нових підходів до кримінальної політики.

Кримінальний процес є однією з провідних галузей права, яка відіграє ключову роль у забезпеченні правопорядку, справедливості та дотримання прав людини. У контексті глобалізації та інтеграції міжнародних правових систем, особливо систем Європейського Союзу (ЄС) та Сполучених Штатів Америки (США), кримінальний про­цес набуває особливого значення. Порівняння кримінальних процесів України, ЄС і США дає  змогу виявити спільні риси, відмінності та найкращі практики, які можуть бути адаптовані для підвищення ефективності національних систем правосуддя.

Принцип верховенства права є фундаментальним принципом конституційного права, який забезпечує стабільність і справедливість у правовій системі. Ця стаття досліджує істо­рич­ний розвиток верховенства права, починаючи від його джерел у класичних правових системах до сучасних інтерпретацій та реалізацій. Особлива увага надається аналізу ключо­вих аспектів вер­ховенства права, таких як його значення для захисту прав і свобод людини та ролі кон­ституцій у його забезпеченні.

У статті визначено теоретико-методологічні та практичні засади військового права як окремої галузі права та з’ясовано його місце і роль у системі права України. Визначено, що військове право є системою загальнообов’язкових норм, формально визначених правил пове дінки у військово-публічній сфері, які встановлюються, охороняються і забезпечуються держа вою та здійснюють регулювання суспільних відносин, пов’язаних із діяльністю військової організації суспільства та мають на меті забезпечення захисту держави, суверенітету, терито ріальної цілісності.

У статті проаналізовано місце інституту сімейної медіації у врегулюванні сімейних правовідносин загалом, і сімейних спорів зокрема, обґрунтовано значення та ефектив ність запровадження цього інституту в правову систему України як альтернативи суду. З’ясовано, що сімейна медіація – це процес вирішення сімейних спорів мирним способом (шляхом порозуміння), в якому незалежна сторона (медіатор) сприяє налагодженню ко мунікації між суб’єктами спору та допомагає прийняти зважені рішення, що задо вольняє інтереси кожної сторони.

У статті досліджено інститут реабілітації незаконно засуджених осіб у правовій системі України. Визначено, що реабілітація незаконно засуджених осіб у правовій системі України є важливим кроком для забезпечення справедливості та відновлення довіри до правосуддя. Встановлено, що інститут реабілітації незаконно засуджених осіб відіграє важливу роль у правовій системі України, оскільки істотно впливає на розвиток правосуддя та захист прав людини.

У статті досліджено та проаналізовано сімейні конфлікти та важливість медіації як альтернативного способу їх вирішення. Розглянуто природу сімейних конфліктів, особливості сімейних відносин та важливість конструктивного розв'язання цього типу конфліктів. Визначено, що сімейна медіація дозволяє врахувати високу емоційність сімейних конфліктів і тому є дуже ефективною в заплутаних життєвих ситуаціях.

У статті представлено та проаналізовано ключові теоретико-методологічні проблеми та перспективи гармонізації національного законодавства до міжнародно-правових стандартів. Виокремлено виокремити чотири етапи гармонізаційних процесів: етап формування національно-правового механізму (програми) гармонізації законодавства України із міжнародними правовими стандартами.

Враховуючи, що наша країна стрімко інтегрується в європейський простір, у статті проаналізовано міжнародний досвід правового регулювання інституту медіації та його можливість імплементації в Україні. Зокрема, розкрито міжнародний досвід у питаннях урегулювання спорів, що здійснюється за допомогою медіаційних процедур, органів, які відповідають за здійснення медіації, у США, Австрії, Німеччині, Фінляндії, Ірландії, Австралії та інших країнах.

У статті розкрито феномен релігійної ідентичності в межах філософсько-правового дискурсу. Визначено два найпоширеніших підходів до розуміння релігійної ідентичності: Перший підхід, розглядає дефініцію релігійної ідентичності як категорію релігійної свідомості, змістом якої є розуміння співвідношення з ідеями й цінностями, вона актуалізує загальну релігійну самохарактеристику індивідуума, тобто індивідуальне ставлення до священного, що може бути виражене в особистісній установці людини стосовно надприродних особливостей окремих символів.