Метою роботи є широко представити для наукової спільноти і детально проаналізувати будову та нафтогазоносність літосфери Буковини (східної частини Карпатського регіону України) за унікальними даними по регіональному профілю МВХ-СГТ РП-5 та по сусідніх регіональних профілях з залученням інших геолого-геофізичних даних.
Мета. Виявити положення потенційних сейсмоактивних зон, в яких можуть виникати місцеві землетруси. Дати кількісну оцінку розрахункової інтенсивності сейсмічних струшувань (в балах шкали MSK-64) з урахуванням ефектів, пов‘язаних з локальними тектонічними та інженерно-геологічними умовами досліджуваного майданчика. Методика.
Відповідно до хімічного складу, встановлені протоліти та геотектонічні умови формування горючих сланців середньо-еоценового віку, відібраних з поверхневих виходів і викидів грязьових вулканів південно-східного занурення Великого Кавказу. Отримані дані зіставлені з палеогеодинамічними умовами району дослідження. Хімічний склад сланців встановлений за допомогою мас-спектрометрів «S8 TIGER Series 2 WDXRF» і «Agilent 7700 Series ICP-MS», а при визначенні віку порід використовувалися мікроскопи «Loupe Zoom Paralux XTL 745» і «MБC-10» і цифрова камера «OptixCam».
Основні геодинамічні особливості геологічної історії Карпат потягом альпійської тектонічної епохи встановлено на основі комплексного аналізу, який включав просторову та часову кореляцію осадонагромадження, тектонічних рухів, магматизму та метаморфізму. У історії розвитку всієї Карпатської дуги виділяється два переломних моменти - початок крейдового періоду та початок міоцену. Перший переломний момент пов'язаний з раптовим чергуванням квазіплатформенних та лепто-геосинклінальних умов та з зародженням рифтоподібної ситуації на стику Зовнішніх та Внутрішніх Карпат.
Розглянуто особливості аномального магнітного поля Українських Карпат. Встановлено, що за характером магнітних аномалій його можна розділити на чотири зони, які в напрямі з південного заходу на північний схід у загальних рисах збігаються з основними тектонічними елементами регіону: Закарпатським прогином, Складчастими Карпатами, Передкарпатським прогином, південно-західним схилом Східно-Європейської платформи. Зроблено висновок, що особливості геологічної будови і тектоніки Карпат знаходять своє відображення в аномальному магнітному полі регіону.
Розглянуто тектонічні одиниці Карпат з позицій терейнового аналізу. Покриви Флішових Карпат та Самбірська моласова одиниця інтерпретуються як давня акреційна призма. Ріст призми був зумовлений альпійською субдукцією фундаменту Карпатського флішового басейну під терейни АЛКАПА та Тисію-Дакію. У крейдово-палеогеновий час перед фронтом Тисії-Дакії формувалась Передмармароська флішова призма, а у форланді АЛКАПА – Пієнінсько- Магурська-Дуклянська призма.
Розглянуто тектонічні одиниці Карпат з точки зору терейнового аналізу. Карпатський ороген складений трьома головними елементами: мікроконтинентальними терейнами, сутурами і флішово-моласовою акреційною призмою. У регіоні розташовані два основні терейни: північний АЛКАПА та південний Тисія-Дакія. Сутури (Примармароська, П’єнінська зона та ін.), які маркують давні океанічні басейни, обмежують ці терейни. Флішові Карпати інтерпретуються як крейдово-неогенова акреційна призма.
Мета. Метою досліджень є вивчення геологічної будови Пенінського покриву Українських Карпат з урахуванням нових даних геології та геофізики. Методика. Методика досліджень містить детальний комплексний аналіз матеріалів геологічних знімань, пошукових робіт, буріння і геофізичних досліджень Пенінського покриву. Результати. Пенінський покрив, у складі якого наявні відклади вікового діапазону тріас – олігоцен, в українському секторі Карпат у тектонічному аспекті є південно-західною одиницею Зовнішніх (Флішових) Карпат.
Мета. Метою роботи є виявлення структурних форм латерального витискання у західній частині Українських Карпат і розроблення попередньої концептуальної моделі їх утворення. Методика. Застосовувались методи геологічного картування та структурний аналіз. Важливу роль, особливо для діагностики зсувних зон, відігравали аналіз прирозривних складок, інших деформацій (зокрема меланжів), реставрація стандартним методом полів напружень за спряженими тріщинами, дешифрування космознімків.
Проаналізовано перспективи створення нових фізичних моделей, що описують структури Землі та їхню еволюцію, а також методичних підходів щодо класифікації структур і вимірювання параметрів фізичних полів Землі. Зазначено, що дослідження глибинної будови, складу і геодинаміки літосфери континентів і океанів дає змогу виділити системи, пов’язані з глобальними процесами розвитку Землі (рифти, глибокі нескомпенсовані западини, континенти, океани) і регіональними явищами всередині континентів і океанів.