громадянин

Проблематика правових заборон у національному та європейському праві має яскраво виражений міждисциплінарний контент. Сучасне українське середовище, крізь призму якого “пе­ре­ломлюються” (“пропускаються”) правові цінності європейської (євроатлантичної) і загально­людської цивілізацій – принципи, норми, інститути, джерела права, правові процедури тощо, доволі неоднорідне й суперечливе, що не може не відбиватися на особливостях українського права.

Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа змушена порушувати закон, щоб уникнути більшої шкоди, що загрожує її життю, здоров’ю чи іншим правомірним інтересам. Важливим аспектом є пропорційність вибору: заподіяна шкода повинна бути меншою за ту, якої вдалося уникнути. Заподіяння шкоди в стані афекту при необхідній обороні громадянами, які не досягли 18-річного віку, кримінально не караються. У межах законної самооборони громадянин повинен завдати злочинцям мінімальної шкоди, як каже судова практика, така шкода має бути через небезпеку меншою, ніж у нападника.

Стаття присвячена аналізу складових елементів звернень громадян Досліджено види звернень та шляхи їх вирішення органами державної влади та їх посадовими особами, в межах наданих їм законодавством повноважень. Розглянуто підстави і порядок оформлення звернень фізичних і юридичних осіб до правоохоронних органів інших країн з питань запобігання, розкриття та розслідування злочинів.

Захист державного суверенітету і територіальної цілісності України є одним із конституційних обов’язків громадян. В умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набувають адміністративно-правові засоби проведення виваженої державної політики щодо мобілізації, створення належного кадрового потенціалу для захисту державного суверенітету і територіальної цінності України.

Отримання Україною статусу «держави – кандидата» країн-учасників Європейського Союзу, а також вплив і додержання міжнародного законодавства щодо прав і свобод людини у значній мірі доповнює адміністративно-правовий статус громадян нашої країни. Ратифікація Українською державою Європейської конвенції з прав людини (1997 р.) та інших пов’язаних з правами і свободами міжнародних нормативно-правових актів відкрила новий етап у розвитку національної юридичної науки, особливо щодо захисту прав фізичних осіб [1, с. 15‒32].

В статті вказується, що честь та гідність особи виступають як важливий чинник і невід’ємна складова її конституційних прав і свобод. Починаючи з античності, у багатьох нормативно-правових актах: римському праві, Дигестах Юстініана, у законодавстві Київської Русі та інших європейських держав прослідковується прагнення шляхом законодавчої політики держави захистити права, честь та гідність в першу чергу привілейованих соціальних класів, а в подальшому і вільних людей.

Акцентовано увагу на особливостях виборчої кампанії до місцевих рад у контексті сучасних викликів (електоральних вподобань, популістських слоганів, політичних інгредієнтів бренду). Звернено увагу на  програми політичних партій  та ідеологій і їх місце у  соціально-політичному житті українського суспільства. Зауважено, що, на відміну від традиційних ідеологічних систем, популізм залежить від особливостей різних національних політичних культур, конкретної сукупності обставин соціально-економічного та політичного життя певної країни.

Визначено основні підходи до розуміння громадянського суспільства як філософсько-правової категорії, котрі дали змогу показати плюралізм цієї дефініції. Проаналізовано концептуальні основи громадянського суспільства в історії філософсько- правового дискурсу. Обґрунтовано положення про те, що інваріантним змістом концепту громадянського суспільства залишались ідеї свободи, рівності, справедливості, суспільні цінності та чесноти.

На основі новітніх  наукових розвідок ґрунтовно проаналізовано філософсько-правовий
концепт  дефі ніції«громадянське  суспільство»,  систематизовано  сучасні  підходи
щодо  розуміння  означеного  поняття.  В  основу  дослідження  покладено  наукові  погляди
визначних  філософів,  а  також  запропоновано  власний  авторський  підхід  та  висновки
щодо  проблематики  дослідження.  Обґрунтовано,  що  громадянське  суспільство  –  це
система  забезпечення  життєдіяльності  соціальної,  соціокультурної  та  духовної  сфер,  їх