громадянин

Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа змушена порушувати закон, щоб уникнути більшої шкоди, що загрожує її життю, здоров’ю чи іншим правомірним інтересам. Важливим аспектом є пропорційність вибору: заподіяна шкода повинна бути меншою за ту, якої вдалося уникнути. Заподіяння шкоди в стані афекту при необхідній обороні громадянами, які не досягли 18-річного віку, кримінально не караються. У межах законної самооборони громадянин повинен завдати злочинцям мінімальної шкоди, як каже судова практика, така шкода має бути через небезпеку меншою, ніж у нападника.

Стаття присвячена аналізу складових елементів звернень громадян Досліджено види звернень та шляхи їх вирішення органами державної влади та їх посадовими особами, в межах наданих їм законодавством повноважень. Розглянуто підстави і порядок оформлення звернень фізичних і юридичних осіб до правоохоронних органів інших країн з питань запобігання, розкриття та розслідування злочинів.

Захист державного суверенітету і територіальної цілісності України є одним із конституційних обов’язків громадян. В умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набувають адміністративно-правові засоби проведення виваженої державної політики щодо мобілізації, створення належного кадрового потенціалу для захисту державного суверенітету і територіальної цінності України.

Отримання Україною статусу «держави – кандидата» країн-учасників Європейського Союзу, а також вплив і додержання міжнародного законодавства щодо прав і свобод людини у значній мірі доповнює адміністративно-правовий статус громадян нашої країни. Ратифікація Українською державою Європейської конвенції з прав людини (1997 р.) та інших пов’язаних з правами і свободами міжнародних нормативно-правових актів відкрила новий етап у розвитку національної юридичної науки, особливо щодо захисту прав фізичних осіб [1, с. 15‒32].

В статті вказується, що честь та гідність особи виступають як важливий чинник і невід’ємна складова її конституційних прав і свобод. Починаючи з античності, у багатьох нормативно-правових актах: римському праві, Дигестах Юстініана, у законодавстві Київської Русі та інших європейських держав прослідковується прагнення шляхом законодавчої політики держави захистити права, честь та гідність в першу чергу привілейованих соціальних класів, а в подальшому і вільних людей.

Акцентовано увагу на особливостях виборчої кампанії до місцевих рад у контексті сучасних викликів (електоральних вподобань, популістських слоганів, політичних інгредієнтів бренду). Звернено увагу на  програми політичних партій  та ідеологій і їх місце у  соціально-політичному житті українського суспільства. Зауважено, що, на відміну від традиційних ідеологічних систем, популізм залежить від особливостей різних національних політичних культур, конкретної сукупності обставин соціально-економічного та політичного життя певної країни.

Визначено основні підходи до розуміння громадянського суспільства як філософсько-правової категорії, котрі дали змогу показати плюралізм цієї дефініції. Проаналізовано концептуальні основи громадянського суспільства в історії філософсько- правового дискурсу. Обґрунтовано положення про те, що інваріантним змістом концепту громадянського суспільства залишались ідеї свободи, рівності, справедливості, суспільні цінності та чесноти.

На основі новітніх  наукових розвідок ґрунтовно проаналізовано філософсько-правовий
концепт  дефі ніції«громадянське  суспільство»,  систематизовано  сучасні  підходи
щодо  розуміння  означеного  поняття.  В  основу  дослідження  покладено  наукові  погляди
визначних  філософів,  а  також  запропоновано  власний  авторський  підхід  та  висновки
щодо  проблематики  дослідження.  Обґрунтовано,  що  громадянське  суспільство  –  це
система  забезпечення  життєдіяльності  соціальної,  соціокультурної  та  духовної  сфер,  їх