Заборона як метод правового регулювання під час пандемії коронавірусу в Україні

       Анотація.  Поширення коронавірусної інфекції нового типу COVID-19 тепер не є надзвичайною ситуацією міжнародного значення. Таке рішення 5 травня ухвалила Всесвітня організація охорони здоровʼя. Епідемія коронавірусної інфекції, що розпочалася наприкінці 2019 року в Китаї, у січні 2020 року була оголошена ВООЗ надзвичайною ситуацією міжнародного значення у сфері охорони здоровʼя. Після поширення епідемії на інші країни її було в березні 2020 року оголошено пандемією. Багато країн пішли на безпрецедентні карантинні заходи, що позначилися на світовій економіці та житті людей. Запроваджувалися локдауни та масковий режим, закривалися кордони, переривалося авіасполучення між країнами.  Після масової вакцинації та появи нових, менш летальних штамів кількість смертей різко скоротилася – якщо в січні 2021 року у світі за тиждень від COVID-19 помирали близько 100 тисяч людей, то в квітні 2023 року – 3,5 тисячі. Скорочення смертності дозволило впродовж 2022 року скасувати більшість обмежувальних заходів. За даними ВООЗ, жертвами захворювання за минулі три роки та кілька місяців стали близько 20 мільйонів людей. Йдеться про всі смерті, повʼязані з інфекцією. За офіційними даними, інформацію про які збирав американський інститут Джонса Гопкінса, сама коронавірусна інфекція стала причиною смерті близько 7 мільйонів людей.  ВООЗ наголошує, що вірус не зник, люди продовжують хворіти, і інфекція, швидше за все, залишиться в людській популяції як одне з респіраторних захворювань.

Досліджено  роль заборони як методу правового регулювання під час пандемії коронавірусу в Україні. Проаналізовано  законодавчі заходи, прийняті в Україні для боротьби з поширенням COVID-19, та їх ефективність.  Розглянуто вплив заборон на громадянські права та свободи та досліджено альтернативні методи правового регулювання. В результаті наукової розвідки надано  рекомендації щодо оптимального використання заборон під час пандемії коронавірусу з урахуванням захисту громадського здоров'я та збереження громадянських прав і свобод.

 Розглянуто  законодавчі заходи, що були прийняті в Україні для боротьби з поширенням коронавірусу. Аналізуються такі аспекти, як заборона проведення масових заходів, закриття нежитлових приміщень, обмеження пересування населення та інші. Досліджується ефективність цих заходів у зниженні кількості випадків захворювання, а також їх вплив на динаміку поширення вірусу. Стаття проводить аналіз того, як заборони впливають на свободу переміщення, свободу вибору, свободу віросповідання та інші основні громадянські права. Розглядаються питання щодо обмежень у правах людини та можливості порушення гарантій, передбачених Конституцією України та міжнародними договорами.

 Сформульовано висновки та рекомендації щодо оптимального використання заборон під час пандемії коронавірусу в Україні.  Зроблено  висновок про ефективність застосування заборон як методу правового регулювання в умовах пандемії. Заборони виявилися ефективними у зниженні рівня захворюваності та обмеженні поширення вірусу.

Дослідження, має важливе значення для українського правового співтовариства, оскільки розглядає проблематику заборон як методу правового регулювання в контексті пандемії коронавірусу. Результати дослідження можуть служити основою для подальшого вдосконалення законодавства та розробки більш ефективних стратегій боротьби з пандемічними загрозами, зберігаючи при цьому права та свободи громадян. У висновках , наголошується на необхідності продовження досліджень у цій сфері  та подальшого пошуку оптимальних підходів до правового регулювання під час пандемії, які б забезпечували захист громадського здоров'я, а також збереження громадянських прав та свобод в Україні.