Антиномічна природа штучного права

Обставини земного життя, різноманітні життєдіяльні фактори, що відбувалися у суспільстві, національній державі, міждержавних відносинах вимагають конкретного нормування. Творча атмосфера людини породжує потужнумножину законів. Їх кількість постійно зростає, що потребує постійно звертати увагу на якість, оскільки появляються нерозвʼязні, нездоланні суперечності. Пізнання цих суперечностей нерозривно повʼязана з сумнівами.

Людина не протистоїть життєдіяльній реальності безпосередньо. Її розум не може вийти за межі синергетичних, невидимих наративах. Тому вона вимушено створює на кожен випадок життя (це таке намагання) норми, закони. Звичайно, починаються всі нормування із звичаїв, традицій моралі. Ці рукотворні норми лягають в основу також у рукотворні закони, які повинні забезпечувати добро у відносинах між людьми, з державою, між державами і т.д. Але ми знаємо, що добро може бути нормативне і не нормативне. Це залежить від діючої моралі і законів. Якість моралі і якість законів сприяють нормативному або ненормативному добру. Що породжує таке явище? Безумовно, що причина криється у легітимній антиномійній природі штучного права.

Штучне право виникає із штучної моралі, із штучної ідеології, політики тощо. Слід зазначити, що наведені архітектонічні чинники штучного права є джерелами суперечливого мислення у нормотворенні: онтологічне мислення не має можливості прийняти стрибкоподібну, непослідовну, здебільшого суперечливу логіку деонтологічного правового мислення. Тому зведення всіх деонтологічних законів у єдине штучне право не вдається людині через всю сутність узгодження між ними. Виникає проблема: як поєднати існуючі антиномії з творенням держави. Суспільство має свої антиномії моралі, а держава теж свої деякі штучні – нововведені моральні норми, звичаї, традиції. І звести ці норми в одне штучне право неможливо – не працюватимуть природні закони збереження енергії та імпульсу, не працюватиме правова рефлексія і т.д. Тобто обов`язкове синергетичне право не має місця уштучному, позитивному праві через наявність різного роду антиномій. Виходів із цього стану є небагато, але одним з них - це дотримання державою онтологічної моралі; проведення онтологічної, правової ідеології та онтологічної правової політики.

Онтологічна мораль узгоджена з природним і надприродним правом. Це їхня видима частина. Якщо у природному і надприродному праві антиномії відсутні, то вони відсутні й у
онтологічній моралі, оскільки іменується чеснотою. Потрібно вияснити яке місце займає чеснота у позитивному праві, яке є найбільш антиномічне за природою.