У статті доведена актуальність дослідження адміністративно-правової характеристики судових рішень з огляду на сучасне значення розв’язку цієї наукової проблеми, що обумовлюється вираженням правової реальності в межах здійснення правосуддя. Це дасть можливість не лише обґрунтувати розуміння феномену правосуддя як способу реалізації судової влади з точки зору адміністративного права, а й визначити ті напрями, які потребують удосконалення.
Корупція є соціально-політичним явищем, яке зумовлене недосконалістю функціонування державних і суспільних інститутів. Це негативне явище проникає в усі сфери життя суспільства і здійснює негативний вплив на розвиток економічного, соціального і політичного життя в країні, є загрозою для національної безпеки та державності, несумісне з принципами демократичного, правового і соціального устрою. Необхідність безкомпромісної боротьби з корупцією в демократичній, правовій державі не потребує доведення.
У статті розглядається поняття та характеристика державного примусу в контексті принципу правової держави, верховенства права та законності. Правова держава не заперечує та не може заперечувати реалізацію примусового впливу, але не визнає примусу, який не засновано на праві. Зазначається, що у правовій науці відсутній загальновизнаний підхід до інтерпретації державного примусу. Державний примус по- різному визначається дослідниками.
Розглянуто загальні підходи щодо формування та реалізації національної антикорупційної політики України в сучасних умовах на загальнодержавному та регіональному рівнях. Досліджено доцільність раціоналізації засад антикорупційної політики у контексті організаційних засад забезпечення побудови демократичної держави. Запропоновано методологічний підхід до формування концепції національної антикорупційної політики в сучасних умовах як складової процесу раціоналізації діяльності органів державної влади.
Сьогодні реальною вимогою часу є пріоритет права над політикою сваволі влади, що визначає устрій любої правової держави. Ідея правової держави нерозривно пов’язана з ідеєю суверенності народу, підпорядкуванням держави суспільству. Реалізація принципів правової держави, яка фактично обмежує себе правами і свободами людини, верховенство права, як загально гуманістична цінність, призводять до розширення сфери приватно-правового регулювання, які виникають переважно між суб’єктами громадянського суспільства, забезпечуючи умови його функціонування.
У статті окреслено роль правової культури та її вплив на формування і розвиток правового суспільства, оскільки будівництво громадянського суспільства, демократичної, правової держави – це не тільки внутрішньополітична потреба, але й зовнішня необхідність, яка диктується розвитком України в умовах глобалізації. По суті, за всієї різноманітності світ єдиний у тому, що справжній прогрес здійснюється лиш там, де створені суспільні умови для розкриття головного ресурсу цивілізації — людини.
Проаналізовано роль інституту української адвокатури у механізмі захисту прав і
свобод людини та громадянина. Зосереджено увагу на тому, що сучасна складова
характеристики вітчизняного інституту адвокатури безпосередньо пов’язана зі зміною
вектора не тільки у сфері вдосконалення судової системи, але і як самостійного
інституту громадянського суспільства, що формується в Україні. Визначено юридичну
природу інституту адвокатури як правозахисної організації та її місце в системі захисту
Побудова демократичної, правової держави немислима без утвердженнясправедливості, правової і матеріальної захищеності особи, взаємної відповідальностіособи і держави, удосконалення законодавства і правової культури в цілому. Державно-правове і національно-культурне відродження можливе лише за умови поваги довласної історії, її світоглядно-філософських гуманістичних традицій, які лежать в основінашої ментальності, визначають характер нації і сутність правової культури.
Розглянуто особливості правового забезпечення функціонування соціальної держави. Обґрунтовано необхідність конкретизації визначення поняття “соціальна держава”. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, що врегульовують питання соціальної безпеки, запропоновано розробити та прийняти Закон України “Про соціальну безпеку” з урахуванням особливостей можливих загроз.
Розглянуто проблематику функціонального призначення правової ідеології. Здійснено комплексний аналіз основних функцій цього важливого суспільного феномену. Визначено роль правової ідеології у формуванні громадянського суспільства та правової системи. З’ясовано, що функції правової ідеології здійснюють правовий вплив на суспільне життя за допомогою нормативних, моральних, психологічних чинників. Висвітлено роль правової ідеології у законотворчих, економічних, соціальних та культурних процесах. Виявлено її необхідність для розбудови незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.