Право людини на охорону здоров’я: особливості правового регулювання в окремих державах ЄС

У статті здійснено всебічний аналіз загальнотеоретичних та конституційно-правових засад регламентації права людини на охорону здоров’я в державах Європейського Союзу, зокрема визначено особливості його реалізації з метою можливої імплементації у національне законодавство України.

З’ясовано що особливу роль для держав ЄС у сфері охорони здоров’я відіграють міжнародно-правові акти, що були розроблені й ухвалені у межах ЄЄ та Ради Європи. Разом з тим кожна держава визначує умови реалізації права на охорону здоров’я, позаяк вона на неї покладено зобов’язання щодо контролю й охорони цього права.

З’ясовано такі особливості, по-перше, у демократичних державах право на охорону здоров’я здебільшого визнається на конституційному рівні, проте має різне формулювання та характер. Саме конституційно-правове закріплення права на охорону здоров’я є додатковою гарантією його забезпечення на державному рівні, що підтверджується й нормами установчих договорів Європейського Союзу (передусім, Лісабонським договором та іншими).

По-друге, у більшості конституцій є невизначена проблема фінансування охорони здоров’я, фактично державна влада покладає фінансове забезпечення цього права на саму людину.

По-третє, практично в усіх конституціях акцентується на важливості громадського здоров’я, державних гарантіях й безкоштовному медичному страхування обмеженого коло людей – незахищених верствах населення.