Ефективність правил ведення війни та норм міжнародного гуманітарного права: аналіз сучасної доктрини

У статті аналізуються сучасні наукові позиції фахівців у сфері міжнародного права щодо ефективності норм міжнародного гуманітарного права під час збройного конфлікту.

Констатовано, що норми міжнародного гуманітарного права націлені на те, щоб убезпечити особу в час війни, визначити правомірність чи неправомірність використання засобів та методів ведення військових дій, захистити права людини, охороняти жертв збройних конфліктів, навколишнє природнє середовище, культурні цінності та інші надбання людства. Доведено, що міжнародне узгодження норм та правил війни вже само по собі є цінним надбанням людської цивілізації.

Всі погляди науковців згруповано у дві групи та виокремлено аргументи щодо ефективності норм МГП.

Перша група науковців доводить те, що норми є ефективними регуляторами співжиття в умовах військових дій, більше того мотивують, що МГП являється одним із найефективніших інструментів, які міжнародна спільнота має у своєму розпорядженні для забезпечення безпеки людей та дотримання поваги і гідності під час війни (Zhuravska N., Stefanovych P., Stefanovych I.).

Представники позиції про ефективність норм вказують на їх універсальність як вагому рису дієвості та затребуваності на сучасному етапі та й при майбутніх правових реаліях. Вони визначають загальні принципи, що можуть застосовуватися практично при всіх обставинах пов’язаних з предметом регулювання міжнародного права, зокрема і при кібер-відносинах  та інших новітніх видах зброї (Y.Moslem, H. Sharifi Tarazkoohi,  S. Zamani, D. Van Zyl).

Інша група науковців зазначає про значні проблеми ефективності норм МГП через відсутність дієвих узгоджених механізмів реалізації правил поведінки та суттєвого інституту відповідальності за порушення правил. Також аргументом щодо неефективності є факт колізійності норм національного та міжнародного права, особливо щодо запобігання терористичних загроз (B. Uddin Khan, N. Nasrullah, Hajjar, L.).