Злочинні організації є складними та організованими утвореннями, що існують у суспільстві з метою здійснення незаконної діяльності та отримання прибутку за допомогою злочинних методів. Однією з основних характеристик таких організацій є їхня ієрархічна структура, яка відіграє важливу роль у функціонуванні та стійкості цих груп. Вона дає змогу ефективно розподіляти обов’язки, контролювати діяльність членів і забезпечувати тривалу діяльність організації, незважаючи на зовнішні загрози.
Для слідчої та судової практики велике значення мають наукові дослідження форм організованої злочинності, зокрема розроблення таких елементів криміналістич ної характеристики кримінальних правопорушень, які вчиняються організованими групами, злочинними організаціями, як форми, способи, ознаки організованих злочин них утворень; види корумпованих зв’язків з державними службовцями; рольові функції і типологічні особливості членів кримінальних утворень; обстановка, способи вчинення кримінальних правопорушень, їх наслідки.
Стаття висвітлює проблему організації та функціонування ієрархічних структур у злочинних угрупованнях. Автор розглядає, як ієрархія забезпечує ефективність, конт роль і стійкість злочинних організацій, а також звертає увагу на виклики, які вона створює для правоохоронних органів. Особливо це стосується питань відповідальності, коли лідери делегують виконання злочинів нижчим рівням, що ускладнює притягнення до відповідальності керівництва.
У статті розглядається ієрархія як одна з основних характеристик найнебезпеч нішої форми співучасті – злочинної організації. У Кримінальному кодексі України немає чіткого законодавчого визначення терміна “ієрархія”, що створює певні труднощі для правоохоронних органів, прокуратури та судових органів під час визначення наяв ності або відсутності цієї ознаки у процесі розслідування злочинів, вчинених злочин ними організаціями. У статті також розглядається етимологічне значення терміна “ієрархія”, проводиться аналіз наукових поглядів щодо його оновлення та уточнення.
Зроблено огляд юридичної літератури, рішень Верховного Суду України та міжнародно правових актів, що регулюють питання ієрархічної структури у злочинних організаціях. На основі цього автор пропонує власне визначення терміна “ієрархія” та критерії для його оцінки.
1. Звіт Національної поліції України про результати роботи у 2023 році. URL: https://data.gov.ua/ dataset/974d5613-7c35-43dc-992d-bc8f9a1662e2/resource/9adad75d ...
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III. База даних “Законодавство Украї ни” / ВР України. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/2341-14
3. Іваненко I. B. (2006). Злочинна організація: окремі аспекти сучасного розуміння та відмінність від організованої групи. Часопис Київського університету права, № 1. С. 144–147.
4. Юридична енциклопедія. (1999). Редкол.: Ю. С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. К.: Українська енциклопедія, т. 2. 741 с.
5. Новий тлумачний словник української мови: в 4 т. (1999). Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. К.: АКОНІТ, т. 2. 910 с.
6. Демидова Л. Н. (2002). Проблеми законності. Вип. 55. X.: Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, C. 201–204.
7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: у 2 ч. (2001). За заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. Загальна частина. К.: ФОРУМ, 386 с.
8. Кваша О. О. (2013). Співучасть у злочині: структура. К.: Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України. 560 с.
9. Хавронюк М. І., Мельник М. І. (2000). Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект). Право України. № 4. С. 59–64.
10. Новицький Г. В. (2003). Злочинна організація як форма співучасті. Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України. Матер. міжнар. наук.-практ. семінару [Харків] 1–2 жовт. 2002 р. / редкол.: В. В. Сташис (гол. ред.) та ін. Xарків: Східнорегіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, с. 139–143.