кримінальне правопорушення

У статті розкриваються поняття та правова природа інституту звільнення від покарання та його відбування покарання, оскільки цей інститут тісно пов’язаний як з метою покарання так і з завданнями кримінальної відповідальності загалом.

Вітчизняна кримінально-правова політика орієнтована на створення та забезпечення ефективного функціонування системи заходів правового впливу на протиправну поведінку людини. Основним кримінально-правовим наслідком у цих відносинах постає кримінальна відповідальність, а найпоширенішою формою її втілення залишається покарання.

У статті окреслено, що норми чинного Кримінального кодексу України передбачають варіанти можливої посткримінальної поведінки особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, що являють собою юридично значущу дію чи бездіяльність, або їх сукупність, і, котрі в подальшому можуть впливати на порядок та особливості притягнення особи правопорушника до кримінальної відповідальності.

У статті проаналізовано теоретико-правові аспекти кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) в сучасних умовах. Зокрема, проаналізовано поняття та ознаки кримінальної відповідальності, а також підстави її виникнення.

Анотація. У статті акцентовано увагу на те, що сфера поведінки особи, котру сьогодні регулює законодавство України про кримінальну відповідальність, та котра у зв’язку із цим стає об’єктом офіційної оцінки, фактично значно ширша, аніж кримінально карані діяння, і першочергово, це стосується юридично значущого поводження особи після вчинення нею кримінального правопорушення. Таку поведінку називають «посткримінальною», «постзлочинною» або «післязлочинною».

Розглянуто питання визначення поняття "кримінально-правова кваліфікація". Відзначено, що для регулювання найважливіших суспільних відносин, державою приймаються закони, якими встановлюються загальноприйняті правила поведінки. Закон про кримінальну відповідальність є одним із важливих засобів охорони життя, здоровʼя, честі, гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої соціальної цінності, державного ладу України, її політичної та економічної систем, власності й усього правопорядку від злочинних посягань і засобом боротьби з ними.

Анотація. Протягом останнього десятиліття у науці кримінального права виникла зацікавленість до порівняльно-правових досліджень. Суттєва зміна умов суспільного життя та прагнення дотримуватися принципів, прийнятих народами розвинутих країн, потребує вивчення іноземного досвіду, а часом запозичень із міжнародного права.

Порівняльне дослідження дає можливість виявити та врахувати чужі помилки та досягнення при вирішенні питань про злочинність та караність конкретних діянь, допомагає зрозуміти роль та значення кримінального права як інструменту соціального регулювання.

Досліджено незаконне поводження з отруйними чи сильнодіючими лікарськими засобами, яке становить небезпеку для здоров’я населення, оскільки безконтрольний обіг таких предметів загрожує невизначеному колу учасників суспільних відносин. Визначено тактичні завдання розслідування кримінальних правопорушень й алгоритм проведення СРД обшук.

Наукову статтю присвячено дослідженню низки особливостей передачі неповнолітньої особи, що вчинила кримінальне правопорушення, під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу за його згодою, а також під нагляд окремих громадян на їхнє прохання, Встановлено, що застосувати цей захід виховного характеру можливо лише за умови, коли вищезазначені особи здатні позитивно впливати на його поведінку, здійснювати контроль та запобігати вчиненню останнім нових кримінальних правопорушень.

У статті доведено, що запорукою досягнення мети покарання, в кожному окремому випадку, повинно бути дотримання загальних правил і алгоритмів призначення покарання (в повній їх сукупності), які передбачені в Кримінальному кодексі України. Відтак, положення статті 65 Кримінального кодексу України виокремлюють окремі засади призначення покарання.

Корупція є соціально-політичним явищем, яке зумовлене недосконалістю функціонування державних і суспільних інститутів. Це негативне явище проникає в усі сфери життя суспільства і здійснює негативний вплив на розвиток економічного, соціального і політичного життя в країні, є загрозою для національної безпеки та державності, несумісне з принципами демократичного, правового і соціального устрою. Необхідність безкомпромісної боротьби з корупцією в демократичній, правовій державі не потребує доведення.