Стаття присвячена аналізу кримінальних правопорушень проти волі, честі та гідності особи в контексті сучасного українського законодавства. Автор висвітлює, як історично трансформувалося правове регулювання вказаних категорій, що має значний вплив на тлумачення та застосування норм кримінального права в сучасних умовах.
Злочинні організації є складними та організованими утвореннями, що існують у суспільстві з метою здійснення незаконної діяльності та отримання прибутку за допомогою злочинних методів. Однією з основних характеристик таких організацій є їхня ієрархічна структура, яка відіграє важливу роль у функціонуванні та стійкості цих груп. Вона дає змогу ефективно розподіляти обов’язки, контролювати діяльність членів і забезпечувати тривалу діяльність організації, незважаючи на зовнішні загрози.
Розглянуто предмет ст. 305 КК України як обов’язкову ознаку складу кримінального правопорушення. Проаналізовано думки інших авторів щодо визначення поняття предмета кримінального правопорушення і дійшли підсумовисновкувано, що предметом кримінального правопорушення доцільно визнавати речі матеріального світу, з приводу яких або у зв’язку з якими може бути вчинене кримінальне правопорушення. Предмет кримінального правопорушення – це факультативна ознака складу кримінального правопорушення.
У цій науковій статті розглядається проблема злочинності в сучасному українському суспільстві та шляхи її подолання через застосування альтернативних форм реагування на кримінальні правопорушення, зокрема, звільнення від кримінальної відповідальності. Аналізуються механізми та практичні аспекти застосування цього інституту в українському кримінальному процесуальному праві.
У статті розкрито поняття та правова природа інституту звільнення від покарання та його відбування покарання, оскільки цей інститут тісно пов’язаний як з метою покарання, так і з завданнями кримінальної відповідальності загалом.
Вітчизняна кримінально-правова політика орієнтована на створення та забезпечення ефективного функціонування системи заходів правового впливу на протиправну поведінку людини. Основним кримінально-правовим наслідком у цих відносинах постає кримінальна відповідальність, а найпоширенішою формою її втілення залишається покарання.
У статті окреслено, що норми чинного Кримінального кодексу України передбачають варіанти можливої посткримінальної поведінки особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, що являють собою юридично значущу дію чи бездіяльність, або їх сукупність, і, котрі в подальшому можуть впливати на порядок та особливості притягнення особи правопорушника до кримінальної відповідальності.
У статті проаналізовано теоретико-правові аспекти кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) в сучасних умовах. Зокрема, проаналізовано поняття та ознаки кримінальної відповідальності, а також підстави її виникнення.
Анотація. У статті акцентовано увагу на те, що сфера поведінки особи, котру сьогодні регулює законодавство України про кримінальну відповідальність, та котра у зв’язку із цим стає об’єктом офіційної оцінки, фактично значно ширша, аніж кримінально карані діяння, і першочергово, це стосується юридично значущого поводження особи після вчинення нею кримінального правопорушення. Таку поведінку називають «посткримінальною», «постзлочинною» або «післязлочинною».
Розглянуто питання визначення поняття "кримінально-правова кваліфікація". Відзначено, що для регулювання найважливіших суспільних відносин, державою приймаються закони, якими встановлюються загальноприйняті правила поведінки. Закон про кримінальну відповідальність є одним із важливих засобів охорони життя, здоровʼя, честі, гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої соціальної цінності, державного ладу України, її політичної та економічної систем, власності й усього правопорядку від злочинних посягань і засобом боротьби з ними.
Анотація. Протягом останнього десятиліття у науці кримінального права виникла зацікавленість до порівняльно-правових досліджень. Суттєва зміна умов суспільного життя та прагнення дотримуватися принципів, прийнятих народами розвинутих країн, потребує вивчення іноземного досвіду, а часом запозичень із міжнародного права.
Порівняльне дослідження дає можливість виявити та врахувати чужі помилки та досягнення при вирішенні питань про злочинність та караність конкретних діянь, допомагає зрозуміти роль та значення кримінального права як інструменту соціального регулювання.