Перехід до сталого розвитку – складний і тривалий процес. Зміни клімату та навколишнього середовища, які відбуваються на нашій планеті, змушують нас прискорити цей перехід. Це дозволить уникнути найдраматичнішого сценарію кліматичної катастрофи вже у другій половині 21 століття. Суттєве скорочення споживання енергії та інших ресурсів є гострою потребою у створенні об'єктів архітектури. Вони також стали ключовим елементом економіки відновлення у 22 столітті. Необхідні кроки для такого переходу пропонувалися з середини 1970-х років.
Значна частина необхідних змін може бути реалізована шляхом трансформації архітектурних середовищ і міського планування передмість. Перш за все, необхідно зменшити кількість ресурсів і відходів, як результат господарської діяльності.
Це можна зробити не лише шляхом підвищення ефективності та використання відновлюваних технологій, а й шляхом переорієнтації на місцеві ресурси та ринки. Цей крок істотно скорочує потреби в транспорті та зв'язку. Децентралізація та дезурбанізація також можуть збільшити місцеву автономію та самодостатність. Результатом цього стане переорієнтація товарно-виробничих економічних ланцюгів з локального на регіональний рівень.
Наступним кроком стане автономія громад і регіонів у енергозабезпеченні, продовольстві, переробці відходів та інших критичних сферах безпеки. Ключовим елементом деурбанізації найбільших агломерацій є розвиток комунікаційних технологій. Контекст буде ключем до створення більш різноманітної архітектури, яка сформує ідентичність. Локальність також сприятиме формуванню громад. Створення спільнот – одна з найважливіших соціогуманістичних функцій архітектури майбутнього. Декомерціалізація – ще один крок до сталого розвитку. Це дозволить не тільки створити більш цікаву, виразну та контекстну архітектуру, але й уникнути того, щоб об’єкти архітектури виступали як спекулятивний актив. На національному та регіональному рівнях зелена основа має бути не менш важливою, ніж економічна для генерального плану.