Еволюція громадських архітектурних об’єктів від античності до сучасності є важливою темою для розуміння трансформації суспільного простору, що слугує не лише потребам функціонального користування, а й культурного, соціального та політичного розвитку. Від найдавніших часів громадські споруди виступають ключовими елементами міського середовища, де громадяни мають змогу обмінюватися ідеями, брати участь у суспільних заходах та формувати ідентичність спільноти. Сьогодні, коли міста розвиваються швидкими темпами, питання архітектури громадських
просторів стає дедалі актуальнішим, адже вона має не лише відповідати потребам сучасного суспільства, а й зберігати історичну спадщину та національну ідентичність. Актуальність дослідження еволюції громадських архітектурних об’єктів зумовлена потребою осмислення того, як різні історичні епохи вплинули на формування та функціонування громадських просторів, що у результаті позначилося на культурному ландшафті сучасності. Сучасний інтерес до теми еволюції громадських архітектурних об’єктів зумовлений не лише науковими, а й практичними запитами урбаністики. Питання інклюзивності, екологічної стійкості та багатофункціональності дедалі частіше розглядають під час проєктування нових громадських просторів, які повинні відповідати очікуванням і потребам різних соціальних груп.
Мета статті – проаналізувати трансформації в громадській архітектурі у контексті культурних, політичних та економічних факторів, що визначали її розвиток упродовж століть.
Сучасна архітектура громадських об’єктів акцентує на багатофункціональності, інклюзивності та екологічності, часто інтегруючи культурні, соціальні та рекреаційні функції. Отже, еволюція громадських архітектурних об’єктів показує, як архітектура адаптується до нових соціальних реалій, формуючи культурний ландшафт, який зберігає історичну спадщину та водночас відображає сучасні прагнення до інновацій, доступності та сталого розвитку.
Dickenson, C. P. (2017). On the agora: The evolution of a public space in Hellenistic and Roman Greece (c. 323 BC–267 AD). BRILL. https://doi.org/10.1163/9789004334755
Gumennyk, I. (2014). Evolution of the typology of open-type and landscape theatrical facilities in the conditions of the urban environment from antiquity to the present days. Środowisko Mieszkaniowe, 13, 54–59.
Авдєєва, Н., & Авдєєва, М. (2020). Еволюція ролі професії зодчого як архітектора, митця, дизайнера майбутнього. Сучасні аспекти архітектури та містобудування, 8, 15–31.
Знак, А. В. (2020). Інтерпретація класичного ордера в архітектурі Львова ХХ – початку ХХІ століття: доктор. дис. Національний університет “Львівська політехніка”, Україна.
Леванова, О. М. (2024). Розробка зони відпочинку для студентів художньо-графічного відділення факультету мистецтв Криворізького державного педагогічного університету. Кривий Ріг, 30 с. URL: https://elibrary.kdpu.edu.ua/handle/123456789/1027
Олійник, О. (2021). Формоутворення і роль громадських просторів в процесі еволюції міст – від античності до модернізму. Містобудування та територіальне планування, 77, 345–368.
Парнета, М. (2022). Історичні передумови формування медійності архітектури та інформативності просторів міст. Містобудування та територіальне планування, 79, 296–312.
Смірнова, О. В. (2020). Актуальні проблеми архітектури будівель і споруд: конспект лекцій. Харків: ХНУМГ ім. О. М. Бекетова.
Соловйова, О. С. (2016). Територіальне і регіональне планування та інноваційний розвиток промислових територій: конспект лекцій. Харків: ХНУМГ ім. О. М. Бекетова.
Трошкіна, О. А. (2008). Принципи розміщення об’єктів представницької архітектури в структурі поселень. Містобудування та територіальне планування, 20, 392–398.