Цілі соціальної журналістики вимагають від журналістів різних підходів у висвітленні соціальної реальності. Цей факт сприяє розвитку різних моделей медіа-дій, внаслідок чого в загальний інформаційний потік надходять матеріали, що сприяють формуванню громадянського сприйняття реальності, моделювання соціальних поглядів і життєвих позицій, розвитку суспільного діалогу. Вони, з одного боку, спонукають громадян брати активну участь в житті суспільства і включатися в соціальні процеси, а з іншого, здійснюють моніторинг дій відповідальних осіб, орієнтуючи їх у потрібне суспільству русло. Отже, конструктивний характер і ефективність соціальної журналістики залежать безпосередньо від вибору і застосування певних моделей медіа-дій відносно різних категорій учасників висвітлюваних соціальних подій і процесів. Взаємодія між мас-медіа та громадянським суспільством визначається потребами їх існування: неурядовий сектор потребує ЗМІ для досягнення своїх цілей і щодо пересічних громадян, і щодо урядового сектора, а саме, спонукати і переконати їх діяти на благо суспільства, а ЗМІ потребують неурядовий сектор як цінне джерело інформації. Використовуючи інформацію, що надходить від неурядового сектору, ЗМІ диверсифікують свою проблематику і тематичний діапазон. Дана інформація також допомагає ЗМІ ініціювати дебати щодо гострих соціальних питань, які стосуються окремих соціальних категорій або суспільства в цілому. Відносини між мас-медіа та громадянським суспільством відрізняються від відносин з іншими суб'єктами соціальної сфери, в першу чергу, з представниками влади, бо неурядові медіа-організації є не тільки предметом висвітлення ЗМІ, а й своєрідними формами професійної організації журналістів. Таким чином, подвійний статус деяких НГО змушує журналістів бути більш відповідальними у виборі і подачі інформації, що надходить з цих джерел, щоб виключити конфлікт інтересів. Неурядовий сектор "впроваджується" у соціальну журналістику за допомогою суб'єктів соціальної практики, які є позаштатними кореспондентами ЗМІ.
1. Thompson J. B. Media şi modernitatea. O teorie socială a mass-media. Prahova: ANTET XX PRESS, 1998. 280 с.
2. Europenizarea: faţetele procesului. Coordonator Moraru V. Chiinău: Sirius, 2013. 336 с.
3. Malamud P. Civic Journalism An Antidote to Apathy? //Issues of Democracy. Electornic Journals of the U. S. Information Agency, 1996, № 8, том 1, July, с. 28–29. http://guangzhou.usembassy-china.org.cn/uploads/images/mbnXw4F4ym1vr26osf-v7w/ijde0796.pdf.
4. Stepanov G. Introducere în studiul jurnalismului. Chişinău: CEP USM, 2010. 198 с.
5. Дзялошинский И. Пресса третьего сектора или социальная журналистика? //Право знать: история, теория, практика, 2004, № 7–8 (91–92). http://www.dzyalosh.ru/02-dostup/pravo/2004_91_92(7-8)/dziylochinskii.htm.
6. Convergenţe spirituale Iali – Chişinău, 2015, № 8–9, с. 305–309.
7. Vâlcu V. Jurnalismul social. Iaşi: Polirom, 2007. 286 с.