Стаття присвячена аналізу проблем етнонаціональної політики в сучасних умовах розвитку державності та перспективам удосконалення законодавства в контексті забезпечення належного правового статусу національних меншин.
В статті здійснено комплексний аналіз механізму функціонування конституційного правопорядку в умовах воєнного стану, зокрема тих засобів та способів за допомогою яких він може захистити конституційні цінності, права та ідентичність від внутрішніх та зовнішніх загроз, а також запропоновано практичні рекомендації запобігання можливої інволюції конституціо- налізму в післявоєнний період.
Висвітлюється питання феномену нації, зокрема панівні в сучасній юридичній науці дефініції вказаного поняття. Висловлено думку, що вони зводяться до декількох найбільш поширених його значень ‑ як тотожне поняттю населення держави; як етносоціальної спільноти, що характеризується нерозривною єдністю соціально-економічних і культурних властивостей; як усіх громадян держави, незалежно від їх (національного чи соціального) походження, мови та / чи релігії.
В розумінні традиції, новаторства та національної ідентичності взірців дерев'яних храмових будівель, зокрема, українських дерев'яних церков виявляються пені тенденції, які за своєю сутністю стають головними, щодо тяглості (тривалості) розвитку в храмобудуванні. Виявляються чинники традиції і новаторства, як важливі середники утвердження національної ідентичності образу дерев'яних храмових будівель, і їх вираження в сучасному храмобудівному процесі творення християнської святині.
У дослідженні розглянуто чинники традиції та новаторства в архітектурі української церкви. Вони слугують підґрунтям для виявлення, усвідомлення та ідентифікації феномену національної ідентичності у формотворенні образу українського храму-церкви як взірця творчої думки і спадщини українців.
Розкрито гімназійну або повну середню освіту Євгена Коновальця. Тобто, що виховувало загальнолюдські цінності, вміння та навики підданих Австро-Угорської імперії, а що ще й формувало національну ідентичність.
Міжконфесійний чинник розглянуто як форму суспільно-політичної боротьби тогочасних інтелектуалів за відстоювання прав українського народу на власні національну ідентичність й національну державність. Наголошено на тому, що у ході полемічної боротьби поняття “русь” (себто – українці) і “православна віра” набувають тотожного змісту. Проводиться думка, що ідея верховенства в українському суспільстві духовної влади – влади православної церкви була єдино можливою у тогочасних умовах формою реалізації національної державності.