Стаття присвячена аналізу проблем етнонаціональної політики в сучасних умовах розвитку державності та перспективам удосконалення законодавства в контексті забезпечення належного правового статусу національних меншин.
У статті розглянуто основні проблеми в сфері етнонаціональної політики України та правового регулювання статусу національних меншин. Авторка наголошує на браку єдиної стратегії розвитку етнонаціональних відносин, що призводить до фрагментарного законодавства. Впровадження цілісного нормативного акту могло б визначити напрямок розвитку державності та сформувати ідеологічне підґрунтя для майбутніх нормативних актів щодо статусу національних меншин, корінних народів та інших етнічних груп.
Також підкреслено, що питання національних меншин часто ігнорувалися в національному праві, а законодавча база щодо корінних народів та захисту статусу національних меншин сформувалася переважно як реакція на зовнішні обставини, такі як окупація Кримського півострова. Прогалини в законодавстві ускладнюють забез печення прав національних меншин, зокрема через брак актуальних статистичних даних,
оскільки всеукраїнський перепис населення проводився лише раз у 2001 році. Авторка звертає увагу на низький рівень толерантності в українському суспільстві, що демонструється опитуванням, проведеним у 2022–2024 роках. Респонденти часто не вважають свої дії протиправними чи дискримінаційними стосовно ромів, але не бажають мати їх у своєму оточенні. Це свідчить про недостатню освіченість щодо національної характеристики як чинника дискримінації і брак уваги з боку держави до питань мовної виваженості та захисту прав національних меншин.
Брак ефективної політики інтеграції національних меншин є ще однією вагомою проблемою. Законодавець часто розглядає національні меншини як групу громадян іншого етнічного походження, що проживають в Україні традиційно, що є хибним під ходом. Для поліпшення етнонаціональної політики треба розв’язувати проблеми в суміжних сферах, таких як освіта, політичні права, участь у місцевому самоврядуванні та боротьба з мовою ворожнечі.
1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським спів товариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: міжнародний документ від 27.06.2014 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text
2. Van der Veer P. (2021). Minority Rights and Hindu Nationalism in India. Asian Journal of Law and Society. Vol. 8 (1) P. 44–55. doi:10.1017/als.2020.51
3. Про Всеукраїнський перепис населення: Закон України від 19.10.2000 № 2058-III. Відомості Верховної Ради України. 2000, № 51–52, ст. 446.
4. Про внесення змін до Закону України “Про національні меншини (спільноти) України” щодо деяких питань реалізації прав і свобод осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України: Закон України від 21.09.2023 № 3389-IX. Офіційний вісник України від 13.12.2023, № 101.
5. Ahadu E., Zergawie A. (2020). Challenge of Ethiopian Federalism on the Right to Freedom of Movement and Residence on Ethnic minorities. Journal of Liberal Arts and Humanities (JLAH). Vol. 1, No. 4. P. 126–139. 6. Joković P., Milica S., Stjelja I. (2023). Tolerance and Intercultural Dialogue vs. Discrimination of National Minorities – Application of the Framework Convention for the Protection of National Minorities in Serbia. In: Monitoring Minority Rights: Twenty-five Years of Implementation of the Framework Convention for the Protection of National Minorities. Belgrade & Ljubljana: Institute of Social Sciences, Academic Network for Cooperation in South East Europe, Institute for Ethnic Studies. P. 220–247.