особистість

Концептуалізовано сутність агресії як філософсько-правового феномену та розкри- то специфіку термінологічної взаємодії “агресія–агресивність”. Відмежування поняття “агресія” і “агресивність” вказує на те, що, з одного боку, не за усякими агресивними ді- ями суб’єкта насправді стоїть агресивність особи як риса, з іншого – агресивність люди- ни зовсім не завжди проявляється в явно агресивних діях. Прояв або не прояв агресив- ності як особистісної риси у певних актах поведінки завжди є результатом складної вза- ємодії трансситуативних і ситуаційних чинників.

Серед вітчизняних педагогів XX століття особливе місце займає видатний педагог- новатор А. С. Макаренко, його теоретична і практична діяльність. В статті досліджено актуальні проблеми діалектики взаємозв’язку і взаємовідносин колективу й особистості, наголошено на тому, що хоча А. Макаренко вважав, що колектив виконує основну роль у вихованні , але важливе місце він відводив особистості. У навчально-виховному процесі А. Макаренко велику увагу звертав на сутність організації і дисципліни, виховання кращих духовних, культурних і моральних якостей особистості.

Розглянуто теорію правової соціалізації особи. Сформульовано основні підходи до
визначення поняття “правова соціалізація особи”.

Подано науково-теоретичний огляд вітчизняних і зарубіжних досліджень щодо
проблеми формування агресії та девіацій поведінки у дитячому середовищі. Розглянуто
психологічні особливості деструктивної поведінки та її характеристик з позиції
психології, соціології та кримінально-правових наук. Розкрито механізми формування
протиправних дій, а також проаналізовано вплив девіацій на формування особистості.
Проаналізовано соціальні відхилення поведінки особистості, які формуються під
впливом соціальних інститутів, а також теорії причин виникнення відхилень.

Розглянуто одну із основних проблем філософії права, а саме феномен девіантної свідомості, зокрема її смислозмістовну сутність. Увагу зосереджено на вирішенні фундаментальної проблеми суспільної науки: дослідженні смислу та змісту чинників, що мотивують людину до девіантної свідомості. Проаналізовано детермінанти, які впливають на формування девіантної свідомості та її проявів.
 

На філософсько-правовому рівні проаналізовано дефініцію індивідуальності у системі соціальних зв’язків. З’ясовано, що індивідуальність – одна з основних властивостей особистості, її суттєва характеристика, яка визначається за формою та способом буття людини як суб’єкта свідомої діяльності. Доведено, що формування особистості визначається історично системою суспільних відносин, культурою певної епохи, яку вона поступово опановує під час суспільної життєдіяльності. Від того, які саме соціальні чинники формують особистість, залежать і її індивідуальні риси.