Анотація. У статті розглянуто питання нормативно-правового регулювання діяльності Президента України, зокрема, визначення повноважень Президента України в Конституції України та проблем нормативно-правового регулювання реалізації повноважень Президента України на законодавчому рівні.
У статті розглянуто сутність природи феномену агресії та схарактеризовано її як детермінуючий чинник протиправної поведінки людини. Розглянуто різноманітні визначення поняття агресії як одного із внутрішніх глибинно-психологічних детермінант поведінки. Обґрунтовано, що агресія, як попередньо детермінована та соціально обумовлена поведінка, перебуває у нерозривному зв’язку із задоволенням основних життєвих потреб особистості.
У цивілізованих демократичних державах невід'ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура.
У сучасних умовах, коли нагальним стає питання ефективного реформування правової системи держави, наближення її до європейських стандартів − стандартів країн із більш досконалою правосвідомістю та правовою культурою, постають проблемні питання становлення та розвитку правової допомоги як гарантiї правопорядку та законності в громадянському суспільстві в Україні.
У статті визначено, що управлінська еліта здійснює важливу роль у формуванні і розвитку держави загалом, адже поєднює в собі владні функції значну матеріальну базу і наділені управлінські можливості. Таким чином, визначено, що від правильності дії залежить розвиток держави або ж її занепад, внаслідок чого нижче на основі цього визначено її ключові проблеми діяльності, вплив на розвиток процесів країни, внаслідок чого запропоновано ключові засади головною метою яких є удосконалення процесів управління державою.
У цивілізованих демократичних державах невід’ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура. Так, адвокатура, в повному розумінні слова, визначає собою правозаступництво чи правову допомогу, яка надають правознавці особам, які мають потребу. Адвокатура − надзвичайно важливий інструмент демократії, бо за своєю суттю вона є організацією професійних адвокатів та виконує таку суспільну функцію, як захист основних прав особи.
Належний правовий захист у кримінальному процесі відіграє провідну роль,
оскільки є надзвичайно важливим та обов’язковим елементом державного й суспільного
розвитку, виступає основою для формування демократичної правової держави та
громадянського суспільства. Розбудова правової держави неможлива без дотримання
гарантій захисту прав людини, без забезпечення чіткого механізму функціонування
такого специфічного демократичного інституту, яким є адвокатура.
Значення правових інститутів, котрі покликані захищати права людини, істотно
Досліджено особливості поняття поведінки, сутнісний зміст якої на сучасному
етапі трансформації суспільства розкривається через такі категорії і поняття, як
«людина»,«соціум»,«діяльність»,«суспільні» і«виробничі відносини»,«суспільне
життя»,«особистість» тощо. Поведінку розглянуто як сукупність послідовних учинків
або систему дій людини, як практичну, реальну або реалізовану дію, яка, найперше, є
різновидом поведінки, осмисленим комплексом учинків. Доведено, що свідома,
У цивілізованих демократичних державах невід’ємним фактором правової
системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є
адвокатура. Адвокатура, в повному розумінні слова, визначає собою правозаступництво
чи правову допомогу, яку правознавці надають особам, які мають в цьому потребу.
Адвокатура − надзвичайно важливий інструмент демократії, бо за своєю суттю вона є
організацією професійних адвокатів та виконує таку суспільну функцію, як захист
У статті на основі значної джерельної бази комплексно проаналізовано визначення
термінів «поведінка» та «діяльність», простежено розвиток дефініцій у правознавчому
аспекті, з’ясовано їхні основні ознаки та характеристики. Здійснено спробу доведення,
що поняття «поведінка» та «діяльність» становлять основу філософеми девіантної
поведінки.
Висвітлено феномен кафедри дизайну архітектурного середовища Інституту архітектури Національного університету “Львівська політехніка” у її концептуальному, творчому і часовому розвитку на шляху до архітектурної освіти і професії майбутнього.