правовий статус

Анотація. У статті досліджуються організаційно-правові засади функціонування органів публічної адміністрації в умовах антитерористичної операції та воєнного стану. Зазначено, що однією з ключових особливостей управління в надзвичайних умовах є можливість створення тимчасових державних органів, які перебирають на себе частину повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Саме тому аналізується правовий статус військово-цивільних та військових адміністрацій, їхні повноваження, структура та взаємодія з іншими державними органами.

Стаття розглядає правовий статус медичних працівників в Україні, аналізуючи їхні конституційні та професійні права, закріплені у відповідних нормативно-правових актах. Зокрема, увага присвячується правам на належні умови праці, соціальний за­хист, страхування, пільги та додаткові гарантії, передбачені Законом України “Ос­нови зако­нодавства України про охорону здоров’я”. Також висвітлюються особливості регулю­вання трудової діяльності медиків, що містять питання кваліфікації, підвищення професійного рівня, а також права на захист професійної честі та гідності.

У статті розглянута вимушена міграція у сфері міжнародного права. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі правового забезпечення вимушеної міграції, правового регулювання статусу біженців та осіб, які шукають притулку. Предметом дослідження виступають норми міжнародних договорів і кон­венцій Організації Об’єднаних Націй, норми первинного та вторинного права Євро­пейського Союзу, що регламентують статус вимушених мігрантів, внутрішньо перемі­щених осіб, переміщених осіб, біженців та осіб, які шукають притулок.

Стаття присвячена аналізу концептуально-методологічних чинників сучасного розуміння правового статусу особи. Вмотивовано, що правовий статус виступає під­тримкою та медіатором відносин держави, суспільства та особи в парадигмі правового простору.

Обґрунтовано, що питання трансформації правового статусу особи має синер­ге­тично-комбінаторну природу, що зумовлена розширенням його елементного складу шля­хом обов’язкового залучення таких елементів, як принципи права та законні інте­реси і віртуалізацією й глобалізацією суспільної реальності.

Стаття присвячена аналізу проблем етнонаціональної політики в сучасних умовах розвитку державності та перспективам удосконалення законодавства в контексті забезпечення належного правового статусу національних меншин.  

У статті схарактеризовано особливості функціонування судових органів як суб’єк тів системи адміністративно-правового гарантування діяльності релігійних організацій в Україні. Реалізація судовими органами адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій здійснюється через систему судів загальної юрисдикції, адмініст ративних судів, Верховний Суд України, що діють на єдиних засадах, щодо реалізації спільних завдань у сфері правосуддя.

В статті проведено узагальнений аналіз недоліків функціонування гуманітарних дипломатичних інституцій у сфері захисту прав та свобод військовополонених.

У статті проаналізовано теоретико-правові засади та нормативно-законодавчі норми правового статусу Національної ради з питань антикорупційної політики.Незважаючи на значну кількість юридичних положень щодо основ її роботи, більшість норм мають опосередковане значення та лише частково регламентують процес функціонування Національної Ради за окремими напрямами. Крім того, лише один підзаконний документ, – Указ Президента України, прямо стосується юридичного статусу Національної ради та його ключових аспектів.

У статті на основі наукової літератури та чинного законодавства України у сфері державної служби здійснено аналіз змісту правового статусу державного службовця. Наголошено, що правовий статус державного службовця визначає його місце у сус- пільстві.

Висвітлено проблему відповідності національного законодавства міжнародним
стандартам у сфері захисту прав та інтересів внутрішньо переміщених осіб та
розмежування міжнародних стандартів щодо внутрішньо переміщених і біженців, та
обґрунтовано необхідність наскрізного відображення міжнародного законодавства у
національному законодавстві кожної країни для максимального забезпечення єдиного
підходу до визначення основних прав і свобод усіх осіб демократичного суспільства