злочин

Стаття присвячена характеристиці злочинної організації як форми співучасті.

Констатовано, що кримінального-правовій доктрині протягом тривалого часу відома розглядувана форма співучасті, утім правознавців або бачили таке формування в якості одного з різновидів організованої групи,  або ж виокремлювали її як окрему форму співучасті. Деякі автори взагалі мають сумніви стосовно доцільності існування такого інституту. У зв’язку з цим виникає багато проблем щодо суті й змісту поняття злочинної організації та її основних ознак, що породжує безперервні дискусії серед вчених.

Стаття присвячена характеристиці злочинної організації як форми співучасті.

Організована злочинність – це негативне соціальне явище, яке породжене суспільними відносинами, що виникають у результаті людської діяльності.

На основі системного підходу здійснено науково-методологічний аналіз дефініції
механізму протидії злочинності як багаторівневої ієрархічної системи. Зазначено, що
кожен рівень побудови визначається власним певним набором елементів, що можна
простежити, якщо розглядати протидію злочинності у тих аспектах, в яких відображено
побічні суспільні процеси й відповідні форми кримінологічного впливу з характерними
їм модусами (методами, засобами, способами). Виснувано, що під механізмом протидії

У статті подано комплексний  порівняльно-правовий аналіз злочинів проти національної безпеки згідно з кримінальними кодексами України та Польщі. Авторами проаналізовано спільні підходи законодавця обох країн до криміналізації суспільно небезпечних діянь у відповідній сфері, відмінності у цих підходах. Автори на основі аналізу чинного кримінального кодексу Республіки Польща пропонують ряд нових норм для особливої частини українського кримінального закону. Зокрема, автор пропонує доповнити ст.

У статті приділено увагу питанням ролі громадянського суспільства та засобів масової інформації у боротьбі зі корупцією. Доведено, що ефективна діяльність, спрямована на подолання корупції видається неможливою без участі суспільства. Громадськість, з одного боку, є тією силою, яка здатна розірвати коло системної корупції у державі, а з іншого, без її підтримки, взаємодії з інститутами громадянського суспільства, антикорупційна діяльність органів державної влади видається малоефективною.

Проаналізовано спірні питання кваліфікації умисних вбивств матір’ю своєї новонародженої дитини. Зазначено, що досліджувана норма КК України потребує додаткового вивчення та внесення змін. Зокрема, ст. 117 КК України потрібно доповнити та зазначити умови психотравмуючої ситуації під час вчинення вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини у тяжкому психофізичному стані, спричиненому пологами. Крім того, дуже важливо викласти у згаданій статті визначення періоду новонародженості для правильної оцінки часу вчинення злочину.

Проаналізовано питання класифікації форм співучасті у злочині. Констатовано, що сучасне кримінальне право знаходиться доволі далеко від вирішення питання про уніфікований підхід до класифікації форм співучасті. Не зміг повною мірою зняти згадану суперечку й чинний КК України. Не заперечуючи аргументи усіх сторін, все ж, на нашу думку, ми вважаємо, що зараз не час для радикальних змін одного з чільних інститутів кримінального права, особливо за умов активного розроблення нового КК України.

Зазначено, що суто позитивістське розуміння злочину є недостатнім для його
всебічного дослідження, вивчення цього феномену повинно виходити за межі права на
соціально-філософський рівень. Проаналізовано злочин як соціальне явище. Наго-
лошено на кореляції розвитку права та еволюції злочинної поведінки, обґрунтовано
взаємний вплив зазначених процесів. Розглянуто роль свободи волі людини при виборі
моделі поведінки. Зазначено, що призначення кримінальної відповідальності за злочин
пов’язано із наявністю в особи свобідної волі на момент вчинення діяння.

Присвячено дослідженню особливостей та вимог до процесу та алгоритмів гіпнорепродукції під час подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності

Проаналізовано питання особливості особи неповнолітнього корисливого злочин-
ця. Підсумовуючи викладене, констатовано, що проведене дослідження соціальної
сутності особи неповнолітніх, які вчиняють корисливі злочини, показує, що негативні
риси у таких осіб доволі різноманітні й виражені різною мірою. Водночас надзвичайно
важливе виокремлення типових ознак особи неповнолітніх корисливих злочинців,
оскільки це сприятиме чіткішому розумінню мотивації злочинної поведінки цієї групи