особа

У статті обґрунтовано положення про доцільність вважати правову ідентичність як особливу форму соціальної ідентичності та розкрито її сутність як юридичної категорії.

З’ясування соціально-психологічного аспекту особи завжди передбачає дослідження закономірностей формування певної внутрішньої структури особи та виконання нею функції регулятора поведінки. Формування цієї структури особи відбувається поступово з моменту її народження під впливом різноманітних факторів.

Щоб бути суб’єктом будь-якого суспільного відношення, людина повинна досягти певного рівня психофізичного та соціального розвитку, який дасть їй можливість усвідомлювати та керувати своєю поведінкою, а отже і нести відповідальність за неї.

В статті вказується, що честь та гідність особи виступають як важливий чинник і невід’ємна складова її конституційних прав і свобод. Починаючи з античності, у багатьох нормативно-правових актах: римському праві, Дигестах Юстініана, у законодавстві Київської Русі та інших європейських держав прослідковується прагнення шляхом законодавчої політики держави захистити права, честь та гідність в першу чергу привілейованих соціальних класів, а в подальшому і вільних людей.

У статті на основі значної джерельної бази комплексно проаналізовано визначення
термінів «поведінка» та «діяльність», простежено розвиток дефініцій у правознавчому
аспекті, з’ясовано їхні основні ознаки та характеристики. Здійснено спробу доведення,
що поняття «поведінка» та «діяльність» становлять основу філософеми девіантної
поведінки.