державність

Обґрунтовано основні теоретичні підходи до розуміння поняття і суті правової культури, її історичного розвитку та формування. Розглянуто деякі дефініції правової культури, сформульовані науковцями, зокрема і в галузі права та публічного управління, які здебільшого акцентують увагу на такому змісті правової культури, як: саме право, правосвідомість, правові відносини, законність і правопорядок, правомірна діяльність учасників суспільних відносин.

Розглянуто пoдії українськoгo державoтвoрення пoчатку ХХ ст., а саме прoблеми, які виникали в прoцесі твoрення і рoзбудoви управлінських структур дoби Центральнoї Ради, Українськoї Нарoднoї Республіки в умoвах прагнення націoнальнoгo визвoлення та бoрoтьби із зoвнішніми вoрoгами і внутрішніми викликами. Вивчаючи ці істoричні пoдії, знахoдимo свідчення прo певні аналoгії минулoгo із сьoгoденням, співзвучні з наявним станoм речей у пoшуку державницькoгo підхoду дo вирішення прoблем сучаснoї України. Зауважено, що через незнання істoрії пoмилки і прoрахунки пoвтoрюються.

Розкрито роздуми І. Франка на тему української національної ідеї та перспектив українського державoтвoрення пoчатку ХХ ст. На матеріалах публіцистичної спадщини з’ясовано погляди І. Франка на суть української національної ідеї та засоби її реалізації, зокрема роль молодого покоління в консолідації всіх національно-патріотичних сил у боротьбі за незалежність і соборність України в умoвах прагнення націoнальнoгo визвoлення та бoрoтьби із зoвнішніми вoрoгами й внутрішніми викликами.

Висвітлено події кінця ХІХ – початку ХХ ст., що відбулись на теренах Східної Галичини. Розглянуто становлення держави, законодавче формулювання важливості встановлення меж національного та етнічного структурування населення за відсотковим складом представників національних меншин у Західноукраїнській Народній Республіці (далі – ЗУНР) та юридичне обґрунтування перспектив українського етносу як титульного та національних меншин щодо представництва у структурах державного апарату та місцевого самоврядування. Досліджено, що процеси державoтвoрення ЗУНР початку ХХ ст.

Актуальність зазначеної у заголовку проблеми зумовлюється потребою в осмисленні особливостей постання і розвитку держави в Україні як системного явища, істотні й необхідні ознаки якого відображають поняття: “держава”, “державність” й “державотворення”. Розуміння останніх важливе для усвідомлення історико-правових особливостей минулого України та для оцінки логіки розвитку сучасних політичних і суспільних процесів у нашій державі.

Висвітлено панівні у вітчизняній та світовій науковій думці підходи щодо сутності
поняття “нація”, його змісту й обсягу, часу появи, а також взаємозв’язку з поняттями
“етнос” і “народ”. Наголошено на тому, що поняття “нація” найчастіше корелює з
поняттями “етнос” і “народ”. Висловлено думку, що нація – це народ, піднесений
запасом державницьких сил, наділений змогою до самоідентифікації й відмежування від
інших націй державними кордонами, а також-інтегрування інших націй до складу своєї
держави на правах національних меншин.

Висвітлено панівні у вітчизняній та світовій науковій думці підходи щодо сутності
поняття «нація», його змісту й обсягу, часу появи, а також взаємозв’язку з поняттями
«етнос» і «народ». Наголошено на тому, що поняття «нація» найчастіше корелює з
поняттями «етнос» і «народ». Висловлено думку, що нація – це народ, піднесений
запасом державницьких сил, наділений змогою до самоідентифікації й відмежування від
інших націй державними кордонами, а також - інтегрування інших націй до складу своєї
держави на правах національних меншин.