охорона здоров’я

Анотація. В науковій статті зосереджено увагу на факторах, які свідчать про актуальність дослідження державного і громадського контролю у сфері охорони здоров’я як об’єкта правового регулювання. До таких факторів належить незадовільний стан здоров’я населення, дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я, якість та ефективність проведення медичної реформи, якість надання медичних послуг та ін. Відтак дослідження особливостей співвідношення та правового регулювання державного та громадського контролю у сфері охорони здоров’я є надзвичайно актуальним.

Визначено основні засади системи мотивування персоналу комунальних некомерційних підприємств у сфері охорони здоров’я в сучасних умовах та надання рекомендацій для її покращення. Проаналізовано актуальні питанням мотивування персоналу медичних установ в умовах реформування, нестабільності та воєнного стану. Окреслено основні проблеми закладів охорони здоров'я в процесі організаційних та фінансово-бюджетних трансформацій. Досліджено чинну систему мотивування працівників медичного закладу.

Проаналізовано чільне законодавство, що визначає правові, організаційні, та соціально-економічні засади забезпечення охорони здоров’я громадян, розглянуто нормативні основи для розроблення стандартів і клінічних протоколів лікування захворювань органу зору. Виявлено відсутність в нор- мативно-правових актах вимог до якості та вартості офтальмологічних послуг. Запропоновано нормативно регламентувати якість та вартість, визначити механізм їх фінансового забезпечення на третинному рівні медичної допомоги.

Міжнародний захист прав людини – це одне із найважливіших завдань сучасного міжнародного права та пов’язане з поняттям «стандарти прав людини». За допомогою стандартизації прав та свобод людини і громадянина можливо визнати ту чи іншу правову систему демократичною, тобто такою, яка відповідає демократичним цілям розвитку людства. Значну роль у захисті прав людини відіграють міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я, і тому виникає необхідність їхнього дослідження.

Сучасна  медицина,  на  жаль,  не  позбавлена  помилок.  Тому  існує  ймовірність  непередбачуваних ускладнень,  встановлення  неправильного  діагнозу ,  а  як  наслідок  –  некоректне  лікування.  Розв’язуючи  різні  медичні завдання (збирання  інформації  щодо  хворого,  діагностика,  вибір  тактики  рішення),  лікар  стикається  із  проблемою прийняття рішень, до того ж постійно зростають вимоги до точності діагнозу і його достовірності, інакше кажучи, до його істинності.  Науковий  підхід  є  основним  інструментом  у  процесі  пошуку  істини,  і,  отже,  під  час  прийняття  рішень.