Стаття присвячена комплексному аналізу прояву виборчих прав та їх видозміни через цифрові трансформаційні процеси через аналіз проблем правового регулювання таких аспектів, як дезінформація, маніпуляція, персональна інформація про виборця. Значну увагу присвячено ролі штучного інтелекту у виборчому процесі, визначено його позитивні та деструктивні можливості.
Узагальнено, що вибори дають людям можливість вільного, прямого волевиявлення, таким способом забезпечуючи політичну участь в державних справах. Участь у громадських справах – це більше ніж просто право, це невід’ємний елемент демократичного правління, що дає змогу людям виражати свою волю, тим самим сприяючи консолідації стійких демократій. Проте вибори також можуть загострити напругу в суспільствах, особливо під час складних трансформацій і криз, зокрема зміни клімату, зростання нерівності та збройних конфліктів, що призводить до більшого ризику порушення прав людини. Глобалізація зумовлює трансформацію всіх суспільних процесів, виборчий процес та реалізація політичних прав не є винятком. Сьогодні треба говорити про надстрімкі змінні парадигми, які часто проблемно унормувати та регулювати через біфуркаційність явища та гіпертемпоральність.
Автор констатує, що використання зазначеного потенціалу цифрового суспільства разом з низкою позитивних чинників містить потенціал для зловживань, що можуть підірвати чесність виборів та демократичність процесів. До них зараховано маніпуляції, дезінформацію, загрози неправомірного поширення персональних даних виборця та незаконне використання штучного інтелекту. Визначено потребу комплексного правового регулювання вказаної проблематики та оновлення виборчого законодавства з врахуванням визначених загроз.
У статті визначено затребуваність унормування методів захисту виборів від потенційних спроб маніпулювання інформацією, кібератак, витоків даних і гібридних загроз, оскільки трансформація сучасного соціального простору та правової реальності в бік цифровізації потребує захисту мереж та інформаційних систем, пов’язаних з виборами, а також їхніх користувачів від кіберзагроз.
1. Human Rights and Elections: A Handbook on International Human Rights Standards on Elections. Professional Training Series No. 2/Rev.1. URL: https://www.ohchr.org/sites/default/files/2022-02/Human-Rights-andElecti... (Аccessed: 21.04.2025).
2. Гусаревич Н. (2023). Забезпечення реалізації активного виборчого права шляхом використання цифрових технологій під час виборчого процесу. Аспекти державного управління. № 11. URL: https://journals.indexcopernicus.com/search/article?articleId=3842711 (Дата звернення: 21.04.2025).
3. EU Agency for Cybersecurity (ENISA). ENISA Strategy. URL: https://www.enisa.europa.eu/aboutenisa/about-enisa-the-european-union-ag... (Аccessed: 21.04.2025).
4. Marsden C., Meyer T., Brown I. (2020). Platform values and democratic elections: How can the law regulate digital disinformation? Computer Law & Security Review. Vol. 36. Article ID 105373.
5. Chen Yu. (2024). How Will AI Steal Our Elections? Center for Open Science.
6. Nagasako T. (2020). Global disinformation campaigns and legal challenges. International Cybersecurity Law Review. Vol. 1. P. 125–136. DOI: 10.1365/s43439-020-00010-7 7. Gesetz zur Verbesserung der Rechtsdurchsetzung in sozialen Netzwerken. URL: https://www.gesetze-iminternet.de/netzdg/BJNR335210017.html (Аccessed: 21.04.2025).