conservation

Представлено результати виконаних комплексних наукових досліджень і розроблені рішення з реставрації північної частини будівлі колишнього монастиря Бернардинів у Львові – пам’ятки архітектури доби ренесансу та бароко, що входить до об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО “Ансамбль історичного центру Львова”.

У фокусі роботи – найзагроженіша сьогодні частина келій, у якій розміщено Центральний державний історичний архів України у Львові, та де влітку 2024 р. стався обвал фрагменту мурування в опорній зоні одного із хрестових склепінь.

Друга половина ХІХ ст. характеризується активним будівництвом у місті Львові адміністративних та громадських будівель. У цей час у центральній частині міста сформувалися архітектурно-містобудівні комплекси, які сьогодні творять неповторне архітектурне лице міста. У 1892-1895 роках на одній з головних історичних вулиць міста постає велика будівля Крайового Суду Галичини. Мета дослідження.

Актуальність теми: в самому серці міста Львова збережений об`єкт XVII ст. - монастирська будівля з келіями, на 3 поверхи з підвалами, яка не взята на облік як пам’ятка архітектури. Цінна історична будівля ще не була предметом наукового архітектурного вивчення. Відсутні навіть обміри об’єкту. Будинок келій був частиною великого комплексу забудови колишнього католицького монастиря ордену Кармелітів Черевичкових. Комплекс, що був закладений відразу за Галицькою брамою середмістя, проіснував на Галицькому передмісті майже 300 років - від 1614 по 1870. Монастирський костел Св.

Наведено результати обстеження вілли Сонячної, пам’ятки архітектури місцевого значення,  після російської ракетної атаки на Львів 4 вересня 2024. Обстеження провадилось у складі місцевої комісії 06.09.2024, згідно з постановою Кабміну №1342, а також у складі спільної місії ICCROM-UNESCO 02-05.10.2024.

Археологічні пам'ятки є невідновлювальним ресурсом світового значення, що містить матеріальні свідчення минулого. Збереження цих об’єктів для майбутніх поколінь є ключовим завданням сучасної наукової спільноти. Міжнародні документи та хартії відіграли вирішальну роль у формуванні принципів збереження археологічних пам'яток. У дослідженні розглянуто теоретичні засади збереження археологічних пам’яток викладені в міжнародних документах і хартіях ХХ – ХХІ ст., на основі яких сформувалась та продовжує формуватися етика втручань в археологічні об’єкти.

У статті розглянуто етапи формування організаційної структури і законодавчих підстав пам’яткоохоронної діяльності у Східні Галичині періоду Австро-Угорщини на тлі загальнодержавних процесів. Показано, що формування організаційної структури у Східній Галичині відбувалося синхронно із процесами у Відні і контролювалася з центру. Проте, особливістю стало те, що наприкінці ХІХ ст. у Східній Галичині (так само як у Західній) формуються неурядові організації консерваторів, які фактично контролюють всі локальні пам’яткоохоронні процеси.

Висвітлено результати першої черги реставраційних робіт із повернення втраченого образу актової зали (зали засідань великого сенату) – головного приміщення найстарішого корпусу університету. Мета робіт – реставрувати малярську та скульптурну декорацію зали, повернути їй первісний автентичний вигляд із 1880 р. Декор зали був реалізований у 1884 р. художником і архітектором Іваном Долинським, за задумом першого ректора, архітектора Юліана Захарієвича. Проте первісне мистецьке опорядження зали було втрачене у наступні періоди після Першої світової війни.

У статті подано інформацію про історію використання дерева для створення творів мистецтва та архітектури. Проаналізовано сфери застосування деревини, як основи для виготовлення творів мистецтва та архітектурного будівництва. Визначено види виготовлених дерев'яних витворів мистецтва та встановлено їх роль в українській культурі. Стверджується, що збереження цінних творів мистецтва є дуже важливим завданням для реставраційної науки. Автор розкриває причину знищення дерев’яних витворів мистецтва.

У статті сформовано дефініції “замок в стані тривалої руїни” та “архітектурна ревіталізація”. Розглянуто перелік заходів спрямованих на збереження пам’яток архітектури, а саме консервація, реставрація, музеєфікація, пристосування, ремонт (реставраційний), ревалоризація, реабілітація, регенерація, ревіталізація, реконструкція, відбудова, відтворення, реновація та ознакування, щодо їх застосування на прикладі замків в стані тривалої руїни. Визначено, які з перелічених варіантів підходять для збереження даного типу споруд, а які слід відкинути.

За кілька кілометрів від Перемишлян розташовується село Унів, у якому зберігся архітектурний комплекс однієї з найбільших християнських святинь Галичини – Святоуспенської унівської лаври. Цей монастир є одним з найстаріших в Україні. Виникнення унівського монастиря овіяно легендами. На жаль, найдавніші документи монастиря загинули під час татарських нападів XV –XVI ст. Проте відомо, що саме у другій половині XIII ст. в північно-західному підніжі Чернечої Гори виникає новий Унівський чоловічий монастир. Після розорення та трагедії Чернеча Гора майже на два століття потрапила у запустіння.