The peculiarities of criminal liability for domestic violence are considered. It was noted that in many countries, for a long time, violence in the family was not considered a crime, but was considered a form of appropriate behavior. In the 90s of the last century, views regarding the phenomenon of violence against women, which was recognized as a socio-gender problem, changed radically, during which a new vision of it was opened in terms of gender law.
The article analyzes social factors that affect the spread of the problem of domestic violence as a socially negative phenomenon that encroaches on physical integrity and other personal human rights.
У статті проаналізовано міжнародне та національне законодавство у сфері запобігання та протидії гендерно зумовленого насильства, сексуального та домашнього насильства.
Встановлено, що основним джерелом, в якому зібрано найбільш повний перелік заходів, спрямованих на захист осіб, постраждалих від гендерно зумовленого насильства, а також надання їм відповідних послуг на сьогодні є Стамбульська Конвенція.
Стаття присвячена аналізу поняття домашнього насильства у різні часи та у різних державах, унаслідок чого можна констатувати, що незалежно від розвитку суспільства, його еволюції проблеми домашнього насильства існували завжди. З’ясовано, що коріння домашнього насильства в історії є глибокими, походять з давніх часів і зумовлені особливостями національних цінностей, культури, традицій та звичайно релігії різних народів та держав.
Розглянуто проблеми протидії насильства в сімії. Відзначено, що Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено комплексний підхід у протидії домашньому насильству. Як вбачається із законодавства, перелік спеціально уповноважених органів у галузі запобігання та протидії домашньому насильству є вичерпним. Одним із органів на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству єуповноважені підрозділи органів Національної поліції України.
Розглянуто питання кримінально-правового аспекту домашнього насильства. Відзначено, що в багатьох країнах протягом тривалого часу насильство в сім’ї не вважалося правопорушенням, а розглядалось як форма належної поведінки. В 90-х рр. минулого століття помінялись кардинально погляди щодо феномену насильства стосовно жінок, яке було визнано соціостатевою проблемою, в ході чого було відкрито нове її бачення в розрізі ґендерного права. Отже, проблематика ґендерної рівноваги та протидії дискримінації за статевою ознакою набула широкої популярності в усіх розвинених країнах світу.
У статті проаналізовано питання об’єкта складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. Розглянуто різні підходи щодо визначення основного безпосереднього об’єкта домашнього насильства, визначено їх переваги та недоліки. За визначними законодавцем санкціями, кримінальне правопорушення домашнє насильство належить за ступенем тяжкості до нетяжких злочинів.
Стаття присвячена аналізу питань кримінальної відповідальності за домашнє насильство. Згідно зі статтею 1261 КК України, домашнє насильство визначається як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Досліджено з кримінально-правового та кримінологічного поглядів проблему
домашнього насильства. Зазначено, що нині виникла необхідність у системному аналізі
сфери сімейно-побутових відносин, оскільки в цій сфері виявилися нові кримінологічно
значущі чинники, а також інтенсифікувалися ті чинники, які раніше діяли, що
позначилося на кількісних та якісних ознаках злочинності у сфері сімейно-побутових
відносин. Визначено, що внесення змін до Кримінального кодексу України і
запровадження цим кримінальної відповідальності за домашнє насильство стало
Захист прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, її недоторканність закріплено в Конституції України. Дотримання і забезпечення недоторканності особи, захист її від фізичних, психологічних посягань, дотримання належних матеріальних умов передбачено Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, а також Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 173-2) та іншими нормативними актами. Це означає, що суспільний порядок як у різних соціальних групах населення, так і в сім’ї має правове забезпечення.