Медіатекст є різновидом тексту, який безпосередньо пов’язаний з дійсністю. Спосіб вербального відрображення дійсності залежить від мовної компетентності журналіста, вміння добирати відповідне слово для позначення предмета, процесу чи явища, здатності поєднувати слова у словосполучення та речення на підставі семантичної та логічної сполучуваності. На рівні тексту відповідною ознакою є точність словоживання.
Актуальність дослідження зумовлена потребою пошуку оптимальних для реалізації комунікативних завдань журналіста засобів досягнення “багатоголосся” медіатексту; одним із таких засобів є частка мовляв. Стаття має на меті дослідити комунікативний потенціал частки мовляв у сучасних онлайн-медіатекстах українською мовою, завдання – виявити функції частки мовляв, емоційно-оцінне навантаження, яке вона надає текстові. Дослідження показало, що частка мовляв щоразу частіше актуалізується в онлайнмедіатекстах, у яких засвідчує чуже мовлення, позначає переповідну, рідше гіпотетичну модальність.
Сучасні засоби масової інформації значною мірою впливають на сприйняття представників тих чи інших соціальних груп. Стандарти журналістики вимагають дотримуватися принципу мовної толерантності, уникати слів та висловів, які сприяють формуванню негативних стереотипів. У цьому контексті актуальним є дослідження використаних у медіа назв осіб за віком.
Актуальність обраної тематики визначається передусім складністю структурної, семантичної та комунікативної організації феномена медіатексту через його знаковий характер, множинність знакових систем, співвіднесеність автора та його авдиторії в розумінні й декодуванні текстової інформації, що перебувають у площинах різних підходів до визначення поняття медіатекст та його аналізу.
Мова засобів масової інформації найоперативніше реагує на зміни в суспільних відносинах, саме в медіатекстах з’являються слова, що називають нові реалії, надають їм оцінку. Медіа не тільки відображають, але й пропагують нові соціокультурні моделі поведінки, стають рушіями змін у сприйнятті та трактуванні певних суспільних явищ.
Відображення наукової контроверсійності розглядається як специфіка наукової журналістики. Авторка вважає контроверсійність тематики медіа-текстів про науку одним із важливих шляхів реалізації конфліктності у журналістських матеріалах. Ефективне подання наукової контроверсійної інформації в ЗМІ є резервом та інструментом розвитку і підтримки інтересу до науки, популяризації наукових знань серед широкого загалу, підвищення наукової медіа-грамотності.
Розглянуто складну проблему медіалінгвістики, яку утворює завдання виокремлення засобів і ознак маніпулятивності у медіатексті. Якщо певний текст вважається маніпулятивним, тоді має існувати протилежний йому текст, у загальному сенсі, який не є маніпулятивним і який головно спрямований на викриття маніпулятивних прийомів тексту, якому інкримінують навмисно викривлене подання інформації. Англійськомовний дискурс з тематики зміни клімату демонструє значний обсяг текстів, які позиціонують себе до одного чи іншого типу, або їх зараховують опоненти до певного типу.