rule of law

The article is devoted to the philosophical and legal justification of the organic laws of society and their significance for the stability of the social organism and the realization of human rights and freedoms. Organic laws are considered fundamental principles that determine the internal integrity of society, ensure harmony between individual autonomy and collective interests, and serve as a criterion for the legitimacy and effectiveness of positive law.

The latest technologies, especially digital ones, raise many new questions and create new problems for humans. Our safe future depends on our ability to anticipate them. Concepts such as ‘artificial intelligence,’ ‘artificial consciousness,’ and ‘cognitive robotics’ have already penetrated deeply into all spheres of public life. In some people, they evoke admiration and hopes for extraordinary results from the intensive acceleration of certain technical processes that traditionally require meticulous routine ‘manual’ work and a lot of time.

Uniformity of judicial practice is an important condition for the modern judicial system of our country in the context of globalization and integration into the European legal space. 

It is proved that the unity of judicial practice is not an end in itself; judicial practice should primarily serve to establish justice and protect people and their rights. Courts must make decisions and resolve complex cases; they should not evade decision-making by arguing that there is no regulatory framework, while deviating from previous case law.

У статті наведено філософсько-правовий аналіз проблеми реалізації прав і свобод людини в умовах сучасного правового порядку. Вихідним пунктом дослідження є положення про те, що права людини – це не лише правові конструкти, а насамперед морально-антропологічні категорії, які повинні мати реальне втілення в юридичній практиці. Ключем до розуміння реалізації прав і свобод є не лише їх формальне закріплення в правових актах, а й забезпечення інституційних, соціальних та культурних умов для їх практичної реалізації.

Стаття присвячена аналізу судової реформи в Хорватії та можливості застосування її досвіду для України у контексті забезпечення незалежності судової влади, підвищення ефективності судочинства та боротьби з корупцією. Досліджено основні етапи реформування судової системи Хорватії, зокрема впровадження прозорих процедур добору суддів, створення антикорупційної інфраструктури та адаптацію судових процесів до європейських стандартів.

Стаття висвітлює проблему забезпечення ефективного функціонування системи кримінальної юстиції в Україні, особливо в контексті сучасних викликів, таких як воєнний стан та суспільні трансформації. Актуальним є дослідження реалізації завдань кримінального провадження як дієвого засобу протидії кримінально-протиправним зловживанням щодо окремих його учасників.

Статтю присвячено комплексному аналізу правового регулювання та практики застосування превентивних і примусових поліцейських заходів в Україні крізь призму стандартів, вироблених Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ). Мета дослідження – виявлення проблемних аспектів гармонізації національного законодавства та правозастосовної практики з вимогами Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та формулювання пропозицій щодо їх вирішення.

Для пошуку права його інструментального компонента, яким є норми права, самі по собі вони ще не право (цю позицію відстоюють зарубіжні дослідники). Визначальним для права є функціональна складова частина, тобто процедура застосування до різних людей і різних ситуацій. Доктринальні зміни в підходах до розуміння сутності судочинства та його мети, перехід до принципу змагальності сторін не могли позначитися  як на процесі су­дового пізнання, так і  на його результатах.

У статті досліджено правовий статус захисника у кримінальному провадженні, зо­кре­ма його роль під час обшуків та тимчасового доступу до речей. Обшук і вилучення доказів є одним із найінтенсивніших втручань у права громадян, тому участь захисника сприяє дотриманню законності та запобігає порушенням прав особи. Законодавство України (ст. 236, 163 КПК) встановлює порядок проведення цих процесуальних дій, але не зобов’язує слідчих інформувати захисника заздалегідь, що може порушувати прин­цип змагальності.

Стаття присвячена теоретико-правовому дослідженню проблеми доброчесності суддів через аналіз питання оновлення методологічних підходів до норма­тивного унормування визначеного питання. Мотивовано, що принцип доброчесності виступає аксіологічним атрибутом органів публічної влади та судової системи зокрема.