законодавство

В статті здійснено аналіз національного законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі. Актуалізовано визнання на законодавчому рівні поняття «Дитини-Свідка», наголошено на проблемах правозастосовної практики, коли суд не може з урахуванням обставин справи оцінювати дитину саме як потерпілу в ситуаціях, де вона стала тільки свідком домашнього насильства.

Проаналізовано національне законодавство у сфері захисту трудових прав працівників та державних службовців як працівників зі спеціальним статусом з метою недопущення будь-яких проявів та видів дискримінації у сфері праці. Визначено авторське поняття мобінгу як способу дискримінації трудових прав громадян України, що проявляється через психологічні, економічні та інші способи насильства, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, яка змушує особу-працівника недооцінювати власну професійну придатність.

У статті досліджено  та здійснено теоретичне узагальнення  наукової вагомості різноманітних історико-правових поглядів на поняття та ознаки адміністративно-правової координаційної ролі як функції держави на підставі аналізу здобутків у правовій доктрині адміністративного права, розкрито зміст проблем історико-правового та адміністративно-правового забезпечення координації суб’єктів протидії корупції.

У статті аналізується процес формування комплексної системи захисту та охорони архітектурної спадщини Італії. Розглянуто нормативно-правові акти, що стали основою законодавчої бази захисту пам'яток архітектури у країні. Виявляється взаємозв'язок з економічними та приватними установами. Описуються успішні теоретичні розробки та методи пристосування та використання архітектурних пам'яток, збереження та валоризації спадщини країни.

У статті розглянуто питання, пов’язані з адміністративно-правовим захистом культурної спадщини України в сучасних умовах.

Корупція є соціально-політичним явищем, яке зумовлене недосконалістю функціонування державних і суспільних інститутів. Це негативне явище проникає в усі сфери життя суспільства і здійснює негативний вплив на розвиток економічного, соціального і політичного життя в країні, є загрозою для національної безпеки та державності, несумісне з принципами демократичного, правового і соціального устрою. Необхідність безкомпромісної боротьби з корупцією в демократичній, правовій державі не потребує доведення.

В статті, на підставі аналізу змісту законодавчих актів, що регулюють порядок і умови здійснення громадського контролю за процесом виконання – відбування кримінальних покарань в Україні, визначено існуючі у зв’язку з цим правові прогалини та колізії, а також розроблені науково обґрунтовані заходи щодо їх усунення.

У статті позначено необхідність об’єктивації категорії «інформація» та налагодження правової бази для її регулювання, розглянуті існуючі нормативно-правові акти, що регулюють інформацію. 

Відзначено необхідність розгляду як об’єкт цивільного права лише тієї інформації, що є результатом людської діяльності. 

Поставлено проблемне питання про віднесення інформації до об’єктів цивільного права, для відповіді на це питання проаналізовано ознаки об’єкта цивільного права, виведені вченими-цивілістами. 

Аргументовано, що діючі правові норми тісно пов'язані і є послідовними, тобто набувають властивість узгодженості, яке законодавчо вводиться в закон. Встановлено, що позитивне право - це не що інше, як система правових норм, що діють в суспільстві. Законодавчий орган при встановленні нових правових норм обов'язково координує їх з уже діючими. Незалежно від цього, ізольовані від інших аналогічних правових норм єдиного порядку, правові норми не можуть бути реалізовані поза системою регулювання, і їх внутрішній потенціал не буде затребуваний.

Метою дослідження є розкрити особливості юридичної техніки підзаконної правотворчості. Використані, перш за все, принципи і прийоми формально-логічної методології. Широке застосування отримали елементи структурно-функціонального підходу. Так, виявлення міжгалузевих зв’язків у підзаконній правотворчості побудоване на функціональній природі права в цілому і регулятивних засобах підзаконних нормативно-правових актів зокрема.