Історико-правовий аналіз адміністративно-правової природи координаційної функції держави щодо протидії корупції

У статті досліджено  та здійснено теоретичне узагальнення  наукової вагомості різноманітних історико-правових поглядів на поняття та ознаки адміністративно-правової координаційної ролі як функції держави на підставі аналізу здобутків у правовій доктрині адміністративного права, розкрито зміст проблем історико-правового та адміністративно-правового забезпечення координації суб’єктів протидії корупції. Зауважено, що історія виникнення корупції та спроб протидії цьому явищу нерозривно пов’язана з історією цивілізацій і виникненням держави, а безпосередньо історія спроб протидіяти корупції на державному рівні нараховує щонайменше чотири з половиною тисячі років. Варто акцентувати, що вже до початку нашої ери в найбільш розвинених державах відбувалися спроби сформувати якщо не повноцінний антикорупційний механізм, то бодай систему покарань за корупційні правопорушення. За минулі тисячоліття змінювалися десятки підходів до вирішення проблеми корупції. Однак і донині корупція поширена в кожній, без винятку, країні світу, а проблематика ефективної протидії їй лишається актуальною. Стає очевидним, що координаційна роль держави щодо протидії корупції не є винятково теоретичною категорією, остання реалізується в конкретних адміністративно-правових формах, за яких суб’єкти реалізують свої державно-владні повноваження, окрім того, координація повинна замінити державний вплив у тих сферах, де раніше мали місце відносини прямого управління між прямо підпорядкованими суб’єктами – органами державного управління та усіма іншими керованими суб’єктами, зокрема суб’єктами господарювання.

 При цьому, враховуючи історичний аналіз дослідження, то вагомість державних інтересів, має місце і у випадку з повністю юридично рівноправними суб’єктами, так і у відносинах, коли така рівноправність є умовною та наявна в окремих конкретних взаємовідносинах. Координаційна роль держави є особливою функцією держави, яка проявляється, по-перше, у діяльності державного апарату, по-друге, в упорядкуванні суспільних відносин за допомогою відповідного методу управління.