Принципи правового регулювання інституту державної служби

У статті проводиться аналіз принципів правового регулювання інституту державної служби.

Доведено онтологічну, аксіологічну і праксіологічну цінність інституту державної служби, його актуалізацію у контексті євроінтеграційних зусиль України. Вказано, що нині цей інститут стає не тільки внутрішнім механізмом легітимного, демократичного контролю за ефективним здійсненням владних повноважень, але й досягає необхідних функцій трансформації всього державно-владного апарату шляхом вдосконаленні владної системи та наближенні до їх європейських стандартів управління.

Визначено основні принципи правового регулювання державної служби як ключових стандартів унормування цього інституту функціонування системи влади, зокрема: законності та правової обов'язковості, котрий передбачає, що функціонування інституту повинна обґрунтовуватися на чітких нормативних актах та відповідних правових нормах; прозорості та справедливості, вказує на те, що процес прийняття державно-владних рішень повинен бути відкритим та прозорим, включати гарантовані можливості брати участь у процесі, надання гарантії щодо представлення своєї позиції, а також забезпечення права на захист та можливість оскарження рішення; конфіденційності та захисту особистих даних, котрий полягає в тому, що усі дані, пов’язані з проходженням державної служби, повинні бути захищені від несанкціонованого доступу та використання; урахування специфіки діяльності передбачається, що при реалізації правових та організаційно-управлінських заходів слід враховувати особливості роботи та зовнішньо-політичних та внутрішніх чинників трудових правовідносин;  принцип відповідальності державних службовців перед суспільством.  

Створюючи комплексний набір основних засад вони формують матрицю правового регулювання інституту державної служби, сприяють ефективному та справедливому нормотворчому і правореалізаційному (правозастосовному) процесу у досліджуваній сфері. Принципи гарантують забезпечення високих стандартів поведінки службовців та забезпечують надійний механізм контролю за дотриманням юридичних та етичних норм, формують інституційно-організаційний механізм ефективності та незалежності владної системи та є чинниками підвищення довіри суспільства до рішень органів влади та покращення якості державного управління.