Проаналізовано принципи правового регулювання інституту державної служби.
Доведено онтологічну, аксіологічну і праксіологічну цінність інституту державної служби, його актуалізацію у контексті євроінтеграційних зусиль України. Вказано, що нині цей інститут стає не тільки внутрішнім механізмом легітимного, демократичного контролю за ефективним здійсненням владних повноважень, але й досягає необхідних функцій трансформації всього державно-владного апарату через удосконалення владної системи та наближення до європейських стандартів управління.
Визначено основні принципи правового регулювання державної служби як ключові стандарти унормування цього інституту функціонування системи влади, зокрема: законності та правової обов’язковості, котрий передбачає, що функціонування інституту повинно ґрунтуватися на чітких нормативних актах та відповідних правових нормах; прозорості та справедливості, вказує на те, що процес прийняття державно-владних рішень повинен бути відкритим та прозорим, передбачати гарантовані можливості брати участь у процесі, надання гарантії щодо викладення своєї позиції, а також забезпечення права на захист та можливість оскарження рішення; конфіденційності та захисту особистих даних, котрий полягає в тому, що усі дані, пов’язані з проходженням державної служби, повинні бути захищені від несанкціонованого доступу та використання; урахування специфіки діяльності передбачає, що, реалізуючи правові та організаційно-управлінські заходи, потрібно враховувати особливості роботи і зовнішньополітичні та внутрішні чинники трудових правовідносин; принцип відповідальності державних службовців перед суспільством.
Створюючи комплексний набір основних засад, вони формують матрицю правового регулювання інституту державної служби, сприяють ефективному та справедливому нормотворчому і правореалізаційному (правозастосовному) процесу в досліджуваній сфері. Принципи гарантують забезпечення високих стандартів поведінки службовців та забезпечують надійний механізм контролю за дотриманням юридичних та етичних норм, формують інституційно-організаційний механізм ефективності та незалежності владної системи, є чинниками підвищення довіри суспільства до рішень органів влади та покращення якості державного управління.
- Vaughan S., Oakley E. (2016). “Gorilla exceptions” and the ethically apathetic corporate lawyer. Legal Ethics, 19(1), 50–75. [in English].
- Bolkvadze K. (2020). To Reform or to Retain? Politicians’ Incentives to Clean Up Corrupt Courts in Hybrid Regimes. Comparative Political Studies, 53(3-4), 500-530. https://doi.org/10.1177/0010414019859029 [in English].
- Pilich M. (2021). Disobedience of Judges as a Problem of Legal Philosophy and Comparative Constitutionalism: A Polish Case. Res Publica 27, 593–617 https://doi.org/10.1007/s11158-021-09501-8 [in English].
- Chow D. Y. L., Calvard, T. (2021). Constrained morality in the professional work of corporate lawyers. Journal of Business Ethics, 170, 213–228. [in English].
- Dinovitzer R., Gunz H., Gunz S. (2015). Professional ethics: Origins, applications, and developments. In L. Empson, D. Muzio, J. Broschak, & B. Hinings (Eds.), Handbook of professional service firms (pp. 113–134). Oxford University Press[in English].