Принципи правового регулювання інституту державної служби

Цитування за ДСТУ: Сидорович Р. (2024) Принципи правового регулювання інституту державної служби.  Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: "Юридичні науки". Том 11, № 1(41), С. 308-313.  DOI:  https://doi.org/10.23939/law2024.41.308

Citation APA: Sydorovych R. (2024)  Principles of legal regulation of the institute of disciplinary responsibility of judges. Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences. Vol. 11, No. 1(41), pp. 308-313.  DOI:  https://doi.org/10.23939/law2024.41.308

 

1
Національний університет “Львівська політехніка”, Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти

Проаналізовано принципи правового регулювання інституту державної служби.

Доведено онтологічну, аксіологічну і праксіологічну цінність інституту державної служби, його актуалізацію у контексті євроінтеграційних зусиль України. Вказано, що нині цей інститут стає не тільки внутрішнім механізмом легітимного, демократичного контролю за ефективним здійсненням владних повноважень, але й досягає необхідних функцій трансформації всього державно-владного апарату через удосконалення владної системи та наближення до європейських стандартів управління.

Визначено основні принципи правового регулювання державної служби як ключові стандарти унормування цього інституту функціонування системи влади, зокрема: законності та правової обов’язковості, котрий передбачає, що функціонування інституту повинно ґрунтуватися на чітких нормативних актах та відповідних правових нормах; прозорості та справедливості, вказує на те, що процес прийняття державно-владних рішень повинен бути відкритим та прозорим, передбачати гарантовані можливості брати участь у процесі, надання гарантії щодо викладення своєї позиції, а також забезпечення права на захист та можливість оскарження рішення; конфіденційності та захисту особистих даних, котрий полягає в тому, що усі дані, пов’язані з проходженням державної служби, повинні бути захищені від несанкціонованого доступу та використання; урахування специфіки діяльності передбачає, що, реалізуючи правові та організаційно-управлінські заходи, потрібно враховувати особливості роботи і зовнішньополітичні та внутрішні чинники трудових правовідносин; принцип відповідальності державних службовців перед суспільством.

Створюючи комплексний набір основних засад, вони формують матрицю правового регулювання інституту державної служби, сприяють ефективному та справедливому нормотворчому і правореалізаційному (правозастосовному) процесу в досліджуваній сфері. Принципи гарантують забезпечення високих стандартів поведінки службовців та забезпечують надійний механізм контролю за дотриманням юридичних та етичних норм, формують інституційно-організаційний механізм ефективності та незалежності владної системи, є чинниками підвищення довіри суспільства до рішень органів влади та покращення якості державного управління.

  1. Vaughan S., Oakley E. (2016). “Gorilla exceptions” and the ethically apathetic corporate lawyer. Legal Ethics, 19(1), 50–75. [in English].
  2. Bolkvadze K. (2020). To Reform or to Retain? Politicians’ Incentives to Clean Up Corrupt Courts in Hybrid RegimesComparative Political Studies53(3-4), 500-530. https://doi.org/10.1177/0010414019859029 [in English].
  3. Pilich M. (2021). Disobedience of Judges as a Problem of Legal Philosophy and Comparative Constitutionalism: A Polish Case. Res Publica 27, 593–617 https://doi.org/10.1007/s11158-021-09501-8 [in English].
  4. Chow D. Y. L.,  Calvard, T. (2021). Constrained morality in the professional work of corporate lawyersJournal of Business Ethics, 170, 213–228. [in English].
  5.  Dinovitzer R., Gunz H., Gunz S. (2015). Professional ethics: Origins, applications, and developments. In L. Empson, D. Muzio, J. Broschak, & B. Hinings (Eds.), Handbook of professional service firms (pp. 113–134). Oxford University Press[in English].