Актуальні проблеми кваліфікації кримінальних правопорушень проти власності в умовах сучасної правозастосовної практики

У статті здійснено правовий аналіз кримінальних правопорушень проти власності, зокрема тих, які передбачені розділом VI Кримінального кодексу України. Окрему увагу присвячено проблемам кваліфікації, розмежуванню між суміжними складами (крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, привласнення чи розтрата майна тощо), а також складнощам у визначенні умислу, форми вини, мотиву та мети. Розкрито зміст правових позицій Верховного Суду щодо кваліфікації окремих форм протиправного посягання на власність, зокрема випадків, коли дії особи кваліфікуються не як шахрайство, а як грабіж у разі відкритого заволодіння майном, навіть якщо доступ до нього був отриманий шляхом обману. Обґрунтовано доцільність удосконалення законодавчих формулювань окремих складів злочинів та потребу вироблення єдиної судової практики для забезпечення правової визначеності. Запропоновано підходи до вирішення колізій у кваліфікації, а також сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування у сфері захисту права власності.

Важливим є також питання щодо об’єктивної оцінки вартості майна, способу його заволодіння, суб’єктивної сторони діяння, що напряму впливає на точність кваліфікації, визначення ступеня суспільної небезпечності правопорушення та справедливість призначеного покарання. Це зумовлює потребу критичного аналізу чинної правозастосовної практики, виявлення прогалин і колізій у кримінальному законодавстві, а також формування чітких орієнтирів для судової та слідчої діяльності. 

Особливу увагу присвячено впливу цифровізації, нових форм майнових посягань (зокрема в кіберпросторі), а також юридичним проблемам оцінки вартості викраденого майна. Зроблено висновки про необхідність удосконалення кримінального законодавства, формування єдиної практики тлумачення й застосування кримінально-правових норм, а також підвищення рівня правової кваліфікації правозастосовців.