Формування інституту прав людини доби Середньовіччя

Розглянуто світоглядні ідеї найвідоміших мислителів Середньовіччя Томи
Аквінського, Марсилія Падуанського та Нікколо Макіавеллі, які своїми працями
розвивали основоположні ідеї прав людини. Їхні вчення є неабияким спадком для
сучасного світу. Тома Аквінський особливу увагу звертав на моральні чесноти людини,
виділяючи справедливість як найважливішу з них, а також обґрунтовував основні
передумови для створення та функціонування держави як інструменту досягнення
загального блага та добра зі збереженням загального миру та наданням можливостей
для гідного життя людини та її духовного розвитку. Тома Аквінський наголошував на
важливості закону в державі та на обов’язковому його оприлюдненні задля належного
його “вступу в силу”, на особливостях розуму людини, яка відповідно повинна
розрізняти добро та зло, а також керуватись “Законами Божими” у своєму бутті, адже
саме Бог дав нам основні заповіді, які є незмінними. Марсилій Падуанський одним із
перших запропонував концепт “народ – законодавець”і стверджував у своїх працях, що
саме народ може створити найкращі закони для досягнення загального блага, на
користь усього народу, а не окремих індивідів. Цей концепт підкріплюють і аргументи
щодо обрання найкращого правителя, який повинен виконувати волю народу. Саме
тому мислитель віддає перевагу виборній монархії, продовжуючи цей концепт.
Марсилій Падуанський розвинув важливі ідеї, що впливають на формування інституту
людських прав та принципів людиноцентризму у різних його вимірах. Нікколо
Макіавеллі великого значення надавав сильному правителю як такому, що здатний
керувати державою та громадянами, відштовхуючись від реалій, а не від філософського
та ідеального сприйняття держави та управління, оскільки вважав, що між цими двома
поняттями надто велика прірва. Прийнятним у тлумаченнях Нікколо Макіавеллі було
насильство задля загального порядку та забезпечення державних інтересів, а закони і
право він вважав знаряддям самої влади.