справедливість

В сучасному правозастосовчому процесі особлива увага приділяється питанням кримінальної відповідальності неповнолітніх. Це обумовлено необхідністю забезпечення їх прав та інтересів, а також сприяння їхньому виправленню та соціальній реабілітації. Дана наукова стаття розглядає систему призначення кримінальних покарань для неповнолітніх осіб. Автор проводить аналіз законодавства, практики та принципів, що визначають умови кримінальних покарань для цієї категорії осіб.

У даній статті досліджується інститут реабілітації незаконно засуджених осіб у правовій системі України. Визначено, що реабілітація незаконно засуджених осіб у правовій системі України є важливим кроком для забезпечення справедливості та відновлення довіри до правосуддя. Досліджено, що інститут реабілітації незаконно засуджених осіб відіграє важливу роль у правовій системі України, маючи значний вплив на розвиток правосуддя та захист прав людини.

У статті з’ясовано детермінуючі ознаки справедливості як правової цінності крізь призму сучасного правоворозуміння. Відзначено, що справедливість є однією із найважливіших проблем сучасності, що відображує надскладні діалектичні процеси правового розвитку глобального суспільства. Вона як цінність формує світоглядні установки соціуму, бачення людей свого майбутнього, їх відвічні прагнення до гармонії та досконалості суспільних взаємовідносин. А також дозволяє всебічно осмислити сенс і зміст сучасних процесів державо- та правотворення.

Прокурори та  адвокати робота яких полягає у гарантуванні застосування закону,  і в той же час сумлінно поважати рішення суду, застосування котрих часто є їхнім обов’язком, охороняти під час їх виконання право на оскарження. Очевидно, що зворотний варіант також є правильним: судді повинні поважати прокурорів як представників зазначених професійних органів і не втручатися у виконання їхніх функцій». Відповідно до ст.

У статті розглядаються аспекти узагальнення проблем у сфері доброчесності суддів в сучасних умовах політико-правової реальності.
Доброчесність суддів є основою для забезпечення громадянських прав і свобод, а також для виконання важливої ролі суддів у забезпеченні справедливого суспільства. У контексті судової реформи в Україні доброчесність суддів виступає як стратегічний інструмент забезпечення незалежності та прозорості судової системи, сприяє зміцненню довіри громадян до судової влади та підвищенню авторитету суду у суспільстві.

Анотація. У статті проведено аналіз історико-правових та новітніх глобалізаційних тенденцій розвитку принципу участі громадськості як фактору відкритості судової влади.

Констатовано, що відкрите урядування гарантує прозорість, підзвітність і відкритість влади, одночасно збільшуючи можливості участі громадян. Доведено його затребуваність при реалізації судової влади.

Принципи призначення покарання є окремою категорією кримінального права. Думки науковців щодо визначення поняття принципів призначення покарання та їх видів розходяться. Конкретний вичерпний перелік видів таких принципів сформулювати неможливо. Їх може бути безліч. Проте, в кримінально-правовій літературі всі дослідники проблеми призначення покарання обов’язково включають до видів принципів призначення покарання принцип справедливості.

Стаття присвячена аналізу основних моделей криміналізації діянь.

На основі врахування принципів та підстав криміналізації (декриміналізації) законодавчий орган створює нову кримінально-правову норму (або навпаки змінює чи скасовує існуючу). При цьому розробляються попередні моделі нової норми, які повинні відповідати різним,  подекуди суперечливим вимогам.

Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та  очевидним фактам  впливу релігії на процеси становлення й розвитку права.  

Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права. 

Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та очевидним фактам впливу релігії на процеси становлення й розвитку права. Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права.
Обгунтовано, що для ініціювання правового спілкування необхідн три речі: знання права (інтелектуальний елемент), діяльність (вольовий елемент), і – поза сумнівом – свідомість (духовний елемент). Зрештою, тільки духовне ідентифікує два перші.