Підвищення ефективності правового регулювання фіксації ушкоджень нанесених військовослужбовцям у ході бойових дій

У статті розглянуто у контексті норм міжнародного гуманітарного права підви щення ефективності правового регулювання фіксації ушкоджень, яких зазнали військо вослужбовці у ході бойових дій. Об’єкт дослідження – правове регулювання фіксації ушкоджень, яких зазнали військовослужбовці під час збройних конфліктів. Предмет дослідження – розвиток норм, що застосовуються у період збройних конфліктів для фіксації ушкоджень військовослужбовців. Дослідження виконано згідно із діалектичним методом пізнання з використанням історичного, порівняльно-правового, системно структурного та формально-логічного методів, що у сукупності дало змогу досліджувати питання в цілісному взаємозв’язку. Зазначено про системність реалізації норм міжна родного гуманітарного права щодо Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. і Додаткових протоколів I, II до них 1977 р. та їх імплементацію з урахуванням особливостей національних правових систем.

Проаналізовано норми міжнародних конвенцій щодо міжнародного гуманітарного права у контексті захисту поранених у ході бойових дій військовослужбовців і чинного національного законодавства з цих питань. Водночас у міжнародному гуманітарному праві та відповідно у національному законодавстві відсутні норми, які регулюють відпо відальність за поранення військовослужбовців у ході бойових дій. Не відрегульовано у правовому плані інформування про події щодо поранення військовослужбовця у контексті кримінального та кримінального процесуального права на національному та на міжнародному рівнях. Внесені пропозиції щодо доповнення Кримінального кодексу України нормами щодо відповідальності за нанесення ушкоджень військовослужбовцям у ході бойових дій сприятимуть розвитку законодавства, яке може доповнити чинні міжнародні конвенції з міжнародного гуманітарного права.