Правовий аналіз практики Європейського суду з прав людини у міждержавних справах щодо окупації Криму та збройної агресії Російської Федерації проти України

Анотація. У статті здійснено комплексний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у
міждержавних справах, що стосуються міжнародного збройного конфлікту між Україною та Ро-
сійською Федерацією, а саме у справах “Україна проти Росії (щодо Криму)” (заяви №№ 20958/14,
38334/18) та “Україна та Нідерланди проти Росії” (заяви №№ 43800/14, 8019/16, 28525/20, 11055/22).
Метою дослідження є виявлення особливостей підходу ЄСПЛ до юрисдикції держави у контексті
збройної окупації, правової оцінки системних порушень прав людини та встановлення міжнародно-
правової відповідальності держави за дії, здійснені на тимчасово окупованих територіях. У дослідженні
застосовано методи аналізу, синтезу, порівняльно-правовий, догматичний та інтерпретаційний методи.
Особливу увагу надано правовим позиціям Суду щодо ефективного контролю, органічного зв’язку між
незаконними формуваннями та державою-відповідачем, а також кваліфікації дій Російської Федерації
як системних і спланованих порушень міжнародного права, включно з положеннями Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття також містить аналіз статистичних даних щодо кількості індивідуальних заяв до ЄСПЛ,
пов’язаних з агресією проти України, а також правових висновків щодо прийнятності справ та їхньої
процесуальної перспективи і значення для захисту прав потерпілих.

Наукова значущість полягає у систематизації судової практики ЄСПЛ як інструменту міжна-
родної відповідальності держави за збройну агресію та масові порушення прав людини. Практична
значущість полягає у можливості застосування викладених висновків у правозастосовній діяльності
державних органів України, а також у контексті майбутніх судових процесів щодо відшкодування
шкоди та притягнення до відповідальності.

У підсумку наголошується, що вказані рішення ЄСПЛ створюють правовий фундамент для
розгляду тисяч індивідуальних заяв, які охоплюють події збройної агресії та окупації, зміцнюючи
позицію України в міжнародно-правовому просторі та засвідчуючи розвиток прецедентного підходу до
оцінки відповідальності за міжнародні злочини.